Солдат Нікіта Забіла, позивний Джобс, загинув 19 серпня 2023 року в бою з окупантами біля села Андріївка на Донеччині. Воїну було 23 роки.

Нікіта народився в місті Ніжин Чернігівської області. Закінчив Ніжинський ліцей при НДУ імені Миколи Гоголя. Потім навчався в Інституті геології Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Науки про Землю» (геоінформатика). Працював спортивним аналітиком, мріяв стати розробником додатків Apple.

Він долучився до лав захисників у квітні 2023 року. Служив у 3-ій окремій штурмовій бригаді Збройних Сил України. Був кулеметником.

Позивний Нікіті придумали побратими ще в перший день навчань. Хлопець носив окуляри, багато знав про техніку, в цивільному житті почав опановувати ІТ-спеціальність. Побратимам Нікіта здався схожим на Стіва Джобса.

«Ми були разом 4,5 роки. Познайомились в університеті і почали зустрічатися. Це неймовірна людина! Він був справжнім, чесним і мудрим не по роках. Людина зі стержнем, непохитна у своїх принципах і з загостреним відчуттям справедливості. Саме тому Нікіта вирішив самостійно доєднатись до Сил Оборони, він не міг більше чекати, він хотів звільняти землі від російського окупанта. В квітні 2023 року долучився до лав 3-ї окремої штурмової бригади, відмовився від низки тилових посад і вирішив стати штурмовиком – елітою української армії. Перед тим, як йти у військо він сказав: «Я йду захищати свою сімʼю, свою рідну землю. Я, або повернусь Героєм, або загину як Герой…». Того пекельного дня вони з побратимами прикривали відхід групи і стримували переважаючу кількість противника, Нікіта врятував тоді життя своїх побратимів. Він загинув як Герой, зі зброєю в руках, дивлячись в очі ворога», – розповіла кохана загиблого Марія.

«Той день я запам'ятаю на все життя. Перед виїздом до нас підійшов командир штурмової групи – довів, що це завдання буде надзвичайно складним і запропонував лишитися вдома, якщо ми відчуваємо, що не вивеземо. Ми були «зеленими» в підрозділі і бажання проявити та показати себе перевищувало страх, тому всі погодились. У перші секунди після вигрузки з бронемашини нас зустрів шквальний вогонь та посадка, яка горіла. Все було у вогні і попелі. Противника було в 3, якщо не в 4 рази більше. Ми всі діяли як злагоджений механізм і змогли пробити перший опорний пункт. Противник почав відступати, але нам бракувало бійців, тому закріпились на відштурмованих рубежах і чекали підходу іншої штурмової групи. Пам'ятаю, яким щастям було чути, як Джобс з Дацом працюють з ПК-и – це просто мед для вух під час штурму... Він був справжнім чоловіком. Знищив велику кількість противника. Прикрив відхід іншої групи, яка була в оточені. Я не пам'ятаю, щоб він боявся. Людина сміливих і рішучих дій. Мені його дуже не вистачає», – розповів побратим Бар.

Посмертно Героя нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали Нікіту у рідному Ніжині на Гуньківському кладовищі.

У захисника залишилися батьки, молодший брат, кохана, інші рідні, друзі та побратими.