Молодший лейтенант Назарій Гринцевич на псевдо Грєнка загинув 6 травня 2024 року поблизу міста Кремінна Луганської області. Захисникові був 21 рік.

Назарій народився в місті Вінниця. Навчався в школі №32. Був відмінником, і його ставили за приклад, як зразкового учня. Хлопець був дуже працелюбним, встигав поєднувати навчання, роботу та спорт.
З дитинства Назарій захоплювався бойовими мистецтвами, що сформувало його характер та незламність. Після 9-го класу він приєднався до фанатського руху футбольного клубу «Нива» (Вінниця). І ще до свого повноліття таємно пройшов курс молодого бійця в «Азові».

«Незважаючи на відданість військовій службі, Назарій був надзвичайний сином, братом, онуком та справжнім другом. Завжди підтримував словом і ділом. У відпустці, попри втому та виснаженість, знаходив час для сім’ї та друзів. Лідер по життю, безстрашний та безсмертний. Завжди ставив інтереси нації вище своїх принципів. Постійно шанував славу про своїх загиблих побратимів», – розповіла мати Маріанна Колос.

Під час повномасштабного вторгнення Назарій був парамедиком і наймолодшим серед азовців, які три місяці боронили Маріуполь. Отримав декілька поранень. На «Азовсталі» Назарій закликав: «Любіть маму, їжте кашу та любіть Україну». Це відео стало одним із символів спротиву російській агресії.
У травні 2022-го з «Азовсталі» захисник потрапив у полон, де провів 4 місяці. Після звільнення разом із побратимами заснував підрозділ «Контакт 12». Був командиром взводу оптичних спостерігачів.

Молодший лейтенант Назарій Гринцевич нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медаллю «За військову службу Україні», відзнакою МОУ «Вогнепальна зброя», нагрудним знаком «За відвагу», орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно).

«Грєнка – людина з великої літери, який був справжнім патріотом та націоналістом нашої країни, – додала мама. – Увесь свій свідомий вік Назарій робив усе для незалежності України, тому спогади про нього ми маємо пронести через усе своє життя і з гордістю розповідати про нього своїм дітям, онукам та правнукам».

Захисника поховали на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці.

Вдома на захисника чекали мати, брат, сестра і кохана дівчина.