Наталії Сусугуровій було 47 років. Вона загинула в Маріуполі 13 березня 2022-го, коли на її дім у провулку Шевченка, 29а впала авіабомба. Поряд загинув чоловік Наталії, а також чоловік її сестри, онук, сват і дівчина сина. Усі вони зібралися під одним дахом після початку повномасштабної війни.

Наталія народилася і мешкала в Маріуполі. Працювала на складі побутової хімії. Шість днів на тиждень проводила на роботі. Любила працювати і свою справу. А після роботи чи не щодня їздила до внука. Дочка Тетяна розповідає, що для нього вона була не просто бабусею, а другою мамою. Він лагідно називав її Наташа, дуже радів, коли бабуся приходила, біг і цілував.

«Батьки завжди були моєю душею. На всі свята ми збиралися в них, смажили шашлики або грецькі чебуреки. Я могла порадитися з ними, знала: коли щось трапиться – вони поряд. Навіть якщо посеред ночі мені потрібна допомога, я просто подзвоню – і вони приїдуть. Коли народився онук, вони все йому віддавали – усю любов і піклування, як колись нам із братом», – розповіла Тетяна.

Будинок подружжя Сусугурових розташовувався недалеко від центру і заводу «Азовсталь». Туди з початком повномасштабної війни зʼїхалося багато їхніх рідних – донька з чоловіком і сином, син із дівчиною, мама і сестра Наталії з чоловіком, свати, дядько зятя. Вони швидко опинилися без зв’язку, світла, газу. Разом намагалися вижити, бо виїхати вже було неможливо. Та й покидати одне одного родичі не хотіли.

Останні дні перед трагедією були дуже виснажливими. Наталія мало спала, у неї боліло серце. Чоловік через нерви і страх майже перестав ходити. А 13 березня прямісінько на їхній будинок впала авіабомба.

«За хвилину до удару батьки сиділи поряд, мама обіймала тата. Вона дуже переживала за нього», – пригадала донька.

Наталію Сусугурову та її рідних спершу прикопали в братській могилі-траншеї, а через кілька місяців перепоховали. У загиблої залишилися мама, донька зі сімʼєю, син і сестра.