29 березня у підвалі свого, вже зруйнованого російськими ракетами будинку, померла Наталя Харакоз. Онука загиблої, Ганна Котихова, розповіла, що бабуся не планувала виїжджати з Маріуполя – вірила, що Україна сильна і обов’язково вистоїть. Потім із Маріуполем зник стабільний зв’язок. Востаннє із бабусею Ганна Котихова говорила 2 березня.

«Голова ОСББ, де жила бабуся, підтвердила інформацію, що бабусі більше немає. Сказала, що коли будинок зруйнували, понад десять днів пані Наталя прожила в підвалі. Там же 29 березня пішла у вічність. Звичайно, точної причини смерті ми не знаємо. Але ми точно знаємо, що це сталося не від поранення та не від голоду – молодші сусіди готували їсти для всіх. Але ліків було не дістати», – розповіла онука загиблої.

Пізніше родичі все ж таки поїхали шукати тіло Наталі Харакоз. Їм пощастило – перед похованням у дворі сусідка поклала їй у кишеню записку з іменем. Відтак у імпровізованому «морзі» їм сказали, що Наталю Харакоз перепоховали на Старокримському кладовищі.

Загибла була керівницею літературного клубу «Азовье», працювала журналісткою в місцевій газеті «Приазовский рабочий». Наталія Харакоз була першою жінкою, яка стала членкинею Національного союзу письменників України.

13 липня Наталія Харакоз виповнилось би 87 років.