Надії Бублій було 90 років. Вона загинула 16 березня у селі Кам’янка на Харківщині. Того дня росіяни обстріляли Ізюмський район авіабомбами. Надія Терентіївна була прикутою до ліжка, і не могла вийти з будинку, коли почався черговий обстріл...

У Надії було непросте життя. Жінка народилась в селі Кам’янка. Їй виповнилось 9 років, коли розпочалась Друга світова війна. Спогадами про ті часи бабуся часто ділилася з внуками. Розповідала, як майже не було харчів і родина збирала та їла корiнцi, жолудi, картопляне лушпиння; пригадувала, як доводилося ховати корову, щоби не забрали німці.

«Бабуся згадувала вiйну та дуже плакала. Казала, що було страшно, постійний голод», – розповіла онука загиблої Альона Бублій.

Надія Терентіївна завжди розраджувала себе українськими піснями, а найулюбленішою для неї була
«Розпрягайте хлопці коней», каже Альона.

Після завершення Другої світової родина Надії почала будувати в селі власну оселю. Цей дім через 75 років знищили російські окупанти…

Надія Терентіївна все життя багато працювала: спершу на Ізюмському приладобудівному заводі, пізніше – в місцевому колгоспі, техпрацівницею в школі. У вільний час готувала страви для весільних застіль. Цю справу, кажуть родичі, вона теж супроводжувала співом.

«Вона була доброю, ніжною, розсудливою жiнкою, матусею, свекрухою, бабусею та прабабусею. Пережила Другу світову війну, а цю – нi», – розповіла внучка.

У Надії Бублій залишились син, невістка, онука та правнучка.