37-річна Надія Васильєва загинула 14 березня 2022 року у Маріуполі. У квартиру, де вона мешкала разом із рідними, російські військові влучили з танка.

«Ми жили у різних районах: я – у центрі біля пологового будинку, мама Віра з сестрою Надією, сином Олексієм і дядьком Дмитром – у 23 мікрорайоні. 7 березня у мами був день народження. Мені вдалося передати їй та рідним записку з привітанням і заспокійливими словами, що з нами все гаразд. Наступного дня мені передали відповідь від них – що також усе гаразд і що дуже сумують за нами. А 14 березня російські військові вбили їх прямим влучанням із танка. Квартиру повністю зруйнувало, якимось дивом племінник Олексій вижив і вибрався з-під уламків. Мені вдалося забрати його. Окупанти відібрали у нас найцінніше… Залишилась тільки записка, яку я досі бережу і часто перечитую», – розповіла Любов Гусєва, сестра загиблої.

Надія Васильєва народилася й жила у Маріуполі. Працювала перукаркою у салоні краси. Любила свою роботу і мріяла про власну справу.

«Моя люба Надія була саме тією сестричкою, про яку діти просять у мам. Ми завжди були разом, багато розмовляли. Вона допомагала мені з моєю донечкою, була її хрещеною. Донечка завжди казала: мама, сьогодні я у Наді, тож не дзвони мені. І зараз вона продовжує її любити, плаче, коли пригадує... Я згадую маму і сестру кожного дня з великим сумом і великим відчуттям любові», – розповіла Любов.

Надію, її маму і дядька вдалося дістати з-під завалів через місяць після вбивства. Кілька днів вони лежали у мішках на сходах, а потім окупанти забрали тіла до моргу. Невдовзі їх поховали. Надію – на цвинтарі поряд із батьком та іншими рідними. Маму і дядька – на центральному кладовищі, у трунах, в одній траншеї під табличкою з номером.

«У нас у родині дуже гарні імена: Віра, Надія і Любов. Кажуть, що любов переможе зло, я намагаюся у це вірити, по-іншому просто не може бути. Тим паче, зараз я маю таких сильних і люблячих ангелів – Віру і Надію», – додала Любов Гусєва.

У загиблої залишилися син, сестра, племінниця та інші рідні.