64-річна Надія Ісіченко загинула від обстрілу Ізюма 15 травня 2022 року.

Надія жила на околиці, яка дуже обстрілювалася. Ночувала в підвалі.

«Ми мешкали у різних кінцях міста. Зідзвонюватися не могли, бо зв'язку не було. Вперше я відвідала свекруху наприкінці березня, коли полагодили деякі зруйновані мости і можна було більш-менш безпечно переходити через Сіверський Донець. Я пропонувала Надії Іванівна переїхати до нас. Але вона категорично відмовлялася: боялася, що без нагляду дім розграбують», – розповіла невістка Ірина.

Надія Іванівна хворіла на цукровий діабет. 11 квітня отримала осколкове поранення ноги. Через діабет рана не гоїлася. А через місяць Надія отримала ще одне поранення, воно відібрало їй життя.

«15 травня Надія Іванівна сиділа на ганку, коли почався обстріл. Очевидно, що вона хотіла заховатися, бо тіло лежало головою у дім, але не встигла. Вона мала поранення грудної клітки, зачепило серце. Принаймні, так описано в документах, які видали російські окупанти», – додала невістка.

Тіло Надії Ісіченко станом на 2024 рік ще не знайшли. Її ім'я записане в журналах обліку, які вели під час масових поховань в Ізюмському лісі. Син загиблої здав у Харкові зразки ДНК для пошуку матері, але збігів так і не виявили.

Надія Іванівна народилася в Ізюмі. Працювала на приладобудівному заводі. Потім була консьєржкою у житловому будинку. Дуже любила рибалити, ходила на зимову риболовлю.

«Для неї важливими були дім, господарство і родина», – сказала Ірина.

Чоловік Надії Ісіченко помер за рік до повномасштабної війни. У неї залишилися син, донька, два внуки, правнучка. Син і внук захищають Україну ще з часів АТО.