9-річний Микита Левченко мирно спав у своєму ліжку в двоповерховому приватному будинку в Запоріжжі, коли росіяни близько другої години ночі почали обстрілювати місто ракетами. Від оселі нічого не залишилось. А Микита, його дідусь, бабуся, улюблений кіт Васька і вівчарка Чара – усі загинули проти ночі 9 жовтня. Через місяць родина мала би святкувати перший ювілей хлопчика – 10 років.

Микита з народження був дуже допитливим хлопцем і всім цікавився. Любив готувати, малювати, грати на гітарі, мав свою грядку, де вирощував овочі та квіти. Із семи років почав читати «Майнкрафт» у перекладі на українську.

Микита багато часу проводив зі своїм татом Артемом: разом рибалили, складали конструктори, займалися спортом. Хлопчик особливо захоплювався волейболом та плаванням.

«Ми з ним разом багато чого робили: байдарки, гончарня, їздили на конях, готували разом... Завжди, коли їздили на море, він мені казав: «Тат, давай ти наріжеш м’ясо, зелень, а я все замариную і посмажу шашлички сам?», – поділився спогадами Артем Левченко.

Микита любив подорожувати з батьками. Мріяв, радів життю та дарував позитивні емоції навколишнім.

«Його всі дуже любили. З ним ніколи не було жодних проблем. Золота дитина. І дуже дорослий для свого віку. Мені його так не вистачає... Я завжди йому казав, що пишаюся ним. Ми були не просто батько і син, ми були друзями. Він назавжди з нами…», – сказав батько хлопчика.

У маленького Микити залишились мама Світлана і тато Артем…