top of page

Микола Юхимець
19 серпня 2023 року
Солдат Микола Юхимець на псевдо Пропер прийняв свій останній бій 19 серпня 2023 року в районі селища Урожайне на Донеччині. Захиснику назавжди 28.
Микола – уродженець міста Рівного. Навчався в Рівненському ліцеї №23. Потім закінчив Рівненський коледж економіки та бізнесу і Вінницький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету за спеціальністю «Облік та аудит». Працював деякий час в торгівлі, потім змінив сферу діяльності і став будівельником, мав свою бригаду. Він здоровий спосіб життя. Любив проводити час на природі, часто запрошував друзів на чай і грав з ними в різні ігри. Стрибав з парашутом, канатом, взимку пірнав в ополонку.
На другий день повномасштабної війни, 25 лютого 2022 року, чоловік повернувся з-за кордону і одразу пішов у військкомат. Але через відсутність військового досвіду його не взяли. Микола ще декілька разів намагався потрапити до війська, врешті 22 червня 2022 року його призвали до лав ЗСУ. Розпочав службу в Державній спеціальній службі транспорту на охороні мостів. Постійно тренувався і, коли запропонували поповнити лави штурмової роти, без вагань погодився. У штурмовій роті перебував на посаді кулеметника.
Боєць був нагороджений грамотою МО України ДССТ в/ч Т0910 та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).
«Микола завжди знаходив час для інших. Він був чудовим братом, який завжди приходив на допомогу, коли було потрібно, був веселий і зі своїм почуттям гумору, відповідальний, розумний, сильний, щедрий. Ми сумуємо за його сміхом, підтримкою та щирою душею. Микола завжди говорив: «Я повинен захищати свою родину». Він не боявся пробувати щось нове. Завжди виконував, що запланував. Завжди в русі. Завжди в роботі. Він не з тих, хто сидить і б'є байдики. Після війни хотів жити у вільній і незалежній Україні, поруч зі своїми рідними. Побратими його любили і поважали...» – згадує його сестра Наталія Юхимець.
Поховали захисника в рідному місті на Алеї Героїв кладовища «Нове».
Посмертно Миколі присвоєно звання «Почесний громадянин міста Рівного».
У воїна залишились батьки, п'ять сестер, двоє братів та племінники. Своєї сім'ю він так і не встиг створити.
Розкажіть про цю історію іншим
Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.
bottom of page