Солдат Микола Оксенчук, позивний Пушик, загинув 7 березня 2022 року під час оборони Київської області від російських окупантів. Біля села Дмитрівка 21-річний захисник отримав смертельне вогнепальне поранення голови.

Микола народився у селі Гор'янівка Волинської області. У дитинстві хотів стати футболістом. Навчався в Березнівському лісотехнічному коледжу НУВГП за спеціальністю «Зелене будівництво і садово-паркове господарство». Після завершення коледжу у 2020 році пішов служити у ЗСУ.

Після присяги хлопець був переведений на службу у військову частину А4152 на посаду стрільця взводу охорони. З листопада 2021 року служив у лавах 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого.

З першого дня повномасштабної війни, 24 лютого 2022 року, Микола разом з побратимами боронив Київщину. З 7 березня Микола був у списках безвісти зниклих. Рідні вірили та сподівалися, що він живий. Однак 22 березня їм повідомили найстрашніше.

«Був добрим, веселим, чуйним до людей. Любив життя і хотів жити. Моя гордість, опора, підтримка. Його дуже любили вихователі в садочку. Гарно відгукувалися у школі. У коледжі також з повагою ставилася. Його поважали на роботі та військовій частині. Він дуже любив людей і ставився з повагою до всіх незалежно від віку. Знаходив легко спілкування з усіма людьми. Він любив Україну», – розповіла мама героя Тетяна.

«Без будь-яких перебільшень це найкращий брат і дядько. Ми були маленькою сім'єю ,а тепер стали ще меншою. Без нього батьківській дім став чужим. Сміх і досі лунає в голові. Під час війни він намагався триматись, говорив, що все добре, поїв і навіть не так і холодно. Я не зрозуміла, що був останній дзвінок останнім. Ми не попрощались, ми не наговорились. Я не сказала, як сильно його любимо та чекаємо…» – додала сестра Марія.
Посмертно солдат Оксенчук нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали юного захисника у селі Олександрія на Рівненщині.

Вдома на Миколу чекали мама і сестра.