Микола Макаренко загинув 29 червня 2024 року на подвірʼї власного будинку в місті Слов'янськ. Його життя забрав російський обстріл касетними боєприпасами.

Миколі Макаренку було 80 років. Народився у селищі Новоайдар на Луганщині. У 1958 році закінчив 8 класів місцевої школи. Продовжив навчання у Луганському училищі № 6. Далі здобував освіту у Луганському будівельному технікумі, потім – на будівельному факультеті Луганського машинобудівного інституту.

Працював інженером-конструктором у Луганському державному інституті проєктування містобудівництва. 15 років очолював гаражний кооператив «Нива». Був також теслярем, слюсарем, зварювальником. Любив роботу, де потрібна кмітливість й ухвалення непростих рішень. Цікавився хімією, історією, астрономією, а його улюбленою книгою була «Енеїда» Івана Котляревського.

У родині Миколи Макаренка виросли двоє синів. Він любив своїх дітей, брата і сестру. Важко переживав смерть дружини Раїси. Згодом познайомився із Галиною Зайцевою, з якою збудував стосунки і разом вони у 2003 році переїхали до Слов'янська. Після початку повномасштабного російського вторгнення Микола хотів стати на захист України, проте через вік не вдалося приєднатися до оборони.

«Микола Павлович дуже полюбив наше місто, особливо солоні озера. До 2014 року він часто їздив у свій рідний Луганськ. Події 2014-го вразили його, він дуже переживав. І у Луганськ не повернувся, не визнав там чужої влади, – пригадала Галина Зайцева. – Йому подобалося давати нове життя старим речам. Любив, щоб усе працювало – техніка, водопровід, електроприлади. Ніколи нічого не лишав «на потім».

Миколу Макаренка кремували. Його прах зберігають рідні, щоби в майбутньому поховати у селищі, де він народився.