82-річний Микола Криницький загинув 2 липня 2022 року в селищі Луч на Миколаївщині.

Того дня чоловік поїхав на велосипеді до свого сараю за селищем, де тримав курей. Приміщення зруйнували обстріли, господар сподівався знайти птицю, яка врятувалася. Втім – безуспішно. Після обіду він вкотре сів на велосипед та рушив до сараю, аби відшукати птицю. Проїхав 50 метрів від підвалу, в якому разом із односельцями ховався від обстрілів, як його збив ворожий снаряд. Микола отримав поранення грудної клітки з пошкодженням внутрішніх органів та загинув.

Микола ­Криницький був родом із села Шевченкове Миколаївської області. Після одруження переїхав у селище Луч. У парі з дружиною Галиною прожив 58 років.

За фахом Микола був столярем, виготовляв ліжка, столи. Багато років працював водієм, любив ремонтувати автівки. Мав кілька соток землі й у сезон щодня о шостій ранку ранку їздив на велосипеді на город, де садив овочі.

«У молодості він любив і співати, і танцювати. Грав на акордеоні. Вечорами збиралися у матері, він виносив акордеон. Дуже любив співати», – розповіла дружина Миколи Галина.

Микола допомагав облаштовувати благоустрій у селищі, долучався до громадської діяльності. Під час повномасштабної війни, коли у Лучі перебували українські захисники, лагодив для них автомобілі. Охоче допомагав і односельцям – чи то відремонтувати велосипед чи накрити сарай, який пошкодили обстріли.

«Він був добросовісний, безвідмовний. Якщо зараз не може допомогти, то він вночі зробить, або завтра обов’язково допоможе. Оце такий був, не зважаючи на свої 82 роки», – розповіла дружина Галина.

Микола мав проблеми зі слухом і використовував слуховий апарат. За словами дружини, він не завжди чув шум, який сигналізував про обстріл і наближення небезпеки.

«І от цього разу він не почув», – сказала Галина.

Миколу Криницького поховали у селищі Полігон.

У нього залишилися дружина, дві дочки, рідний брат, дві онучки, онук та чотири правнуки.