Молодший лейтенант Микола Гаврилюк, позивний Кока, загинув 29 серпня 2023 року в бою з ворогом за село Роботине Запорізької області. Офіцер отримав смертельні поранення від ворожої гранати. Йому було 42 роки.

Микола народився в селі Зелений Ріг Черкаської області. У 1999 року був призваний на строкову службу у 8-й окремий полк спеціального призначення «Ягуар» (ВВ МВС). Відтоді жив у місті Калинівка Вінницької області. З 2000-го служив на благо Батьківщини. З 2014 року майже не був вдома, оскільки брав участь у російсько-українській війні (АТО/ООС). Його поважали колеги з різних підрозділів і служб. Після закінчення військового контракту працював на приватному підприємстві. Закінчив Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. Мав багато планів, але не встиг їх реалізувати.

З перших днів повномасштабної війни Микола зі зброєю в руках захищав Україну на фронті. Служив у 14-ій бригаді оперативного призначення імені Івана Богуна, що у складі Національної гвардії України.

«Кока мав чітку життєву позицію, яка була зорієнтована на велику любов до України. Був вимогливим до себе і до людей, щирий, говорив людям ту правду, яка була явна, вмів одним поглядом пояснити, що щось не так, мав велике терпіння до інших характерів людей, був терплячим. Водночас був ніжним у спілкуванні з дітками – як зі своїми, так і з чужими. Завжди між тяжкою службою і домом він знаходив час відвідати рідне село і батьків, допомагав їм по господарству чим міг. Майже все на світі лагодив своїми умілими руками, крім космічних ракет. І цей хист він передав своєму маленькому синочку (у 3 роки Віталя має свій молоток, дитячу бензопилу, пасатижі, пластмасову сокирку). А окрема сторінка життя Миколи – це служба на захисті українського народу з 2000 року. Він був найкращим командиром, побратими називали його «батько», не раз рятував їм життя на фронті. Під час виконання бойового завдання 29.08.2023 Кока загинув зі своїми побратимами в тяжкому бою, звільняючи Роботине Запорізької області. У них це вийшло, але страшною ціною. Велика родина, мама, сім'я, діти та дружина втратили залізобетонну опору, надію…» – написала сестра загиблого Наталія Дробязко.

Поховали Героя у рідному селі.

У Миколи залишилися мама, дві сестри, дружина, донька, син, рідні, друзі та побратими.