Солдат Микола Борзов, позивний Борзий, загинув 31 серпня 2022 року при штурмі ворожих позицій поблизу селища Піски на Донеччині. 8 серпня захиснику виповнилося 53 роки.

Микола родом з міста Алатир Чуваської Республіки РФ. Коли йому було 10 років, переїхав з родиною до міста Ніжин Чернігівської області. Там закінчив 8 класів гімназії №3. Згодом родина оселилася на Донеччині. В місті Єнакієве закінчив школу та здобув фах зварювальника у ПТУ-81. Працював шахтарем, пізніше – будівельником. Цікавився історією свого краю, грав на гітарі.

Коли почалася повномасштабна війна, чоловік мобілізувався до лав Збройних Сил України. У червні 2022-го став бійцем 21-го окремого мотопіхотного батальйону «Сармат», що у складі 56-ої окремої мотопіхотної бригади. Обійняв посаду стрільця-санітара і вирушив на передову.

«Мій чоловік був працьовитою людиною, майстром на всі руки. Був дуже порядним, мав велику жагу до життя. Сини залишилися без батька і батьківського будинку в селі Лозове на Донеччині, який вщент розгромили російські окупанти. Старший син Олексій служить в 4-ій бригаді оперативного призначення, він – начальник медичного пункту батальйону. Середній Нікіта – студент Черкаського інституту пожежної безпеки імені героїв Чорнобиля; менший Марк – школяр, який має мрію бути військовим. Батько виховав справжніх чоловіків, патріотів, які служать Україні й українському народові. Які хочуть увіковічити пам'ять свого батька, передати новим поколінням українців імена тих, хто виборював їхнє майбутнє», – розповіла Наталія Борзова.

Поховали захисника на Алеї Слави у місті Ніжин на Чернігівщині.

У Миколи залишилися дружина і троє синів.