Микола Бондаренко

Микола Бондаренко

27 квітня 2022 р.

23-річний командир міномета Микола Бондаренко загинув 27 квітня 2022 року від осколкового поранення в голову, яке отримав під час боїв з російськими окупантами у Верхньоторецькому на Донеччині.

Микола народився у Кривому Розі на Дніпропетровщині. Після ліцею навчався у гірничому коледжі та здобув фах гірничого техніка-технолога. Працював на шахті Артем-1. Строкову службу проходив у Нацгвардії України, потім уклав трирічний контракт та залишився служити у своїй частині.

2019 року хлопець вступив до Криворізького національного університету, мріяв отримати вищу освіту, працювати в СБУ – для цього вивчав Кодекс про адміністративні правопорушення. У вільний час Микола цікавився психологією. Коли служив у Нацгвардії, займався спортом, брав участь у змаганнях з боротьби самбо.

Після закінчення контракту у 2021-му повернувся працювати на шахту, але влітку звільнився за власним бажанням, відчувши, що робота на шахті – це не його покликання.

На другий день повномасштабного вторгнення Росії Миколу викликали до військкомату. У складі 25-ї окремої повітрянодесантної бригади він поїхав обороняти донецький напрям. За 10 днів до загибелі Микола повідомив батькам, що він тепер командир міномета та отримав звання молодшого сержанта.

«Коля ніколи ні на що не скаржився. «Все добре, мамо, не переживай». Ось його пост у Телеграмі: «Вона мене чекає і я повернусь». Ми з ним були дуже близькими. Як почали росіяни стягувати війська під Донецьк, я написала йому про свої переживання і тривоги, а він відповів, що не треба за нього переживати, треба переживати за те, що відбувається в країні. Він був патріот і мав дорослі погляди на життя», – розповіла мама захисника Валентина.

26 квітня 2022 року вона востаннє говорила з сином по телефону.

«Сказав як завжди: все добре, не переживай, нічого в мене не питай, мені говорити не можна. Мені здалося, що він був без настрою, і я аж образилась. А потім думаю: дурепо ти, дурепо, дитина на війні, а ти ще ображаєшся. Та й він, подумавши, мабуть, що поговорив зі мною трохи не так, через деякий час написав: «Мамо, я на позиції, говорити не можу». Обіцяв передзвонити увечері. Але не передзвонив. У них о 12-ій ночі почався бій. Гатили, казали хлопці, десь до 3-ої ночі. Тієї ночі 27 квітня він і загинув».

23-річний Микола мав багато мрій і планів. Казав мамі, що після війни хоче всиновити дитину, яка залишилася без батьків через цю війну. А у червні 2022-го мав отримати диплом. Однак не судилося…

Поховали Героя на Алеї Слави у рідному місті.

Вдома на Миколу чекали батьки і брат.

Розкажіть про цю історію іншим

Інші загиблі

смт Верхньоторецьке, Донецька область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих: