37-річний солдат Микола Базилевич загинув 15 листопада 2023 року в селі Кринки Херсонської області. Тоді нашим військовим вдалося сформувати плацдарм для контрнаступу на лівому березі Дніпра. Уночі Микола із побратимами форсували річку та закріпилися на нових позиціях. Тут він й отримав смертельне поранення.

Микола народився у селі Сварицевичі на Рівненщині. З дитинства проявляв допитливість та був завжди відкритим для нового. Улюбленою справою для нього в ті часи стала техніка: розбирав мотоцикла, крутив гайки, ремонтував трактора. Відрізнявся від інших підлітків своїми новаторськими ідеями. Захопився зварюванням.

Після закінчення місцевої школи вступив до Рівненського професійного ліцею, який успішно закінчив у 2005 році та отримав фах автослюсаря. Але працював на будівництві. Часто виїжджав на роботу за кордон. Багато мріяв, а одного дня закохався у дівчину Катерину, що стала йому дружиною.
«Микола одразу мені сподобався. Я такою сором’язливою була, а він – поставив ціль бути разом і впевнено йшов до мети», – розповідає Катерина.

Згодом у сім'ї народився син Богдан, а пізніше – донечка Іванна. Микола завжди прагнув забезпечити свою родину, тому продовжував важко працювати. Дружині наголошував: «Не живи одним днем, мрій!». А у вільний час Микола робив у гаражі новаторські пристосування для сільськогосподарської техніки.
У червні 2023 року Микола приєднався до лав Збройних Сил України. Служив у одній із авіаційних бригад Повітряних Сил. Був навідником відділення охорони підрозділу охорони бригади, що здійснювала охорону та оборону важливого військового об’єкта.

У побратимів Микола швидко здобув авторитет спокійного та виваженого військового. Восени він виявив бажання відправитися до зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил ЗСУ. Під час служби ніколи не жалівся, йому подобалося бути військовим та відчувати відповідальність за родину, за державу, за себе. Він завжди заспокоював рідних, запевняв, що у нього все добре, а поруч – вірні побратими.

Микола Базилевич нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Поховали воїна у рідному селі.

Вдома на Миколу чекали кохана дружина, син, донька, сестра та батьки.