55-річного Михайла Бабича росіяни розстріляли 27 лютого у лісі міста Городня, що за 30 кілометрів від російського кордону на Чернігівщині.

«Тато з другом вранці пішли до лісу подивитися на розбиту російську техніку. Розумію, що це була помилка, і що він не мав туди йти… Але ніхто не мав права стріляти в тата, не мав права позбавляти його життя…», – каже донька загиблого Тетяна Паладенко.

Другові загиблого вдалося втекти від росіян. Родичі ж Михайла спершу не знали, що з ним трапилося, а невдовзі знайшли його тіло.

«У той період я була в Чернігові – з дитиною ховалася у бомбосховищі від російських ракет. Про загибель тата дізналася від сторонньої людини, яка написала мені в соцмережах», – каже Тетяна Паладенко.

Михайло Бабич працював водієм вантажних та легкових автомобілів. Окрім доньки з онуком, у нього залишилася дружина. Рідні дуже сумують за Михайлом.

«Немає слів, щоб описати наше горе. Татко міг виростити свого улюбленого онука, віддати всю свою любов йому, прожити довге щасливе життя, але його у нього відібрали. 24 лютого, коли все це почалося, він ще був з нами, і носив мого маленького сина на руках…», – сказала донька загиблого Тетяна Паладенко.