Старший солдат Михайло Навроцький, позивний Миша, загинув під час виконання бойового завдання 3 квітня 2022 року в Маріуполі на Донеччині. Захиснику був 31 рік.

Михайло народився в Києві. Навчався в школі №119. Потім у професійно-технічному ліцеї вивчився на майстра холодильних установок. Працював на СТО менеджером. У 2014 році вступив добровольцем до полку «Азов». Служив старшим водієм кулеметного відділення взводу вогневої підтримки роти оперативного призначення. Брав участь в боях за Широкине, Мар’їнку, Красногорівку, Світлодарську дугу, Водяне, Павлопілля, Гранітне. З початку повномасштабного вторгнення воював у Маріуполі.

«Брат був добрим, веселим, душею компанії. З ним було дуже легко. Тому до нього тягнулися друзі. Міша завжди йшов усім назустріч, якщо хтось звертався за допомогою. Це кожен скаже, хто його знав. Навіть тоді, коли приїжджав з роботи дуже втомлений. Бувало, хтось попросить, щоб він кудись відвіз і Міша не відмовляв. Захоплювався машинами. За своєю гарно доглядав, тюнінгував. Перед повномасштабним вторгненням думав про особисте життя. Мав кохану дівчину. Планував одружитися, мати дітей. Для мене був першою людиною, з ким мені хотілося поділитися радістю, чи, навпаки, пожалітися. Обожнював мого сина, свого племінника. Багато приділяв йому уваги. І він дуже любив Мішу», – розповіла старша сестра Ольга Миколаєнко.

Михайло був нагороджений медаллю «Захисник Маріуполя», відзнакою Президента України «За участь в АТО», відзнакою полку «Азов» «Широкинська операція» та орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

«Він завжди допомагав батькам. 2014 року сказав, що йде в армію. Насправді пішов добровольцем в «Азов». Зізнався нам через 9 місяців, коли приїхав на ротацію. Завжди був на позитиві. Коли почалося повномасштабне вторгнення, бронемобілем перевозив зброю і поранених. Востаннє Міша говорив мені, що дуже втомився, що у них немає чого їсти і закінчується вода. А потім 10 днів з ним не було зв’язку. Про його загибель нам повідомила патронатна служба 7 квітня 2022-го, на Благовіщення. За три роки до цього ми поховали тата. Побратими брата розповіли, як він загинув. Того дня його хлопці потрапили в засідку на лівому березі, командир сказав, що «там пекло». Міша наполіг, що поїде по них. Коли повертався з хлопцями, назустріч їхав російський танк. Міша не встиг повернути праворуч і в бронемобіль було пряме влучання. Міша і ще декілька воїнів загинули», – сказала сестра.

Майже рік родина чекала результату ДНК.

Поховали Михайла у селі Вишеньки Бориспільського району на Київщині.

У воїна залишилася мама, старша сестра, 13-річний племінник і брат по батьковій лінії.

***
Платформа пам'яті «Меморіал» вшановує пам'ять про героя спільно із проєктом «Серце Азовсталі», який підтримує захисників та захисниць Маріуполя та їхні родини. Разом ми створюємо серію історій про тих, хто ціною власного життя боронив Маріуполь.