Десантник Михайло Биць загинув 1 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Червонопопівка на Луганщині. Життя захисника обірвала куля ворожого снайпера. Воїну назавжди 32 роки.

Михайло народився і виріс в селищі Новоархангельськ Кіровоградської області. Після закінчення місцевої школи №1 опановував будівельну справу в ПТУ №30 села Торговиця. З юних років мав нестримне бажання щось робити, творити. Загалом умів і любив лагодити все власноруч. Працював продавцем-консультантом у меблевому магазині. Був душею колективу торгового закладу. За словами колег, був роботящий, відповідальний, щирий, завжди умів підтримати інших добрим словом чи ділом. Захоплювався полюванням, любив відпочинок на природі. Але найбільшою цінністю в житті для нього була сім’я.

Під час повномасштабного російського вторгнення, у грудні 2022 року, чоловік був призваний до лав Збройних Сил України. Михайло приєднався до 95-ої окремої десантно-штурмової бригади, де обійняв посаду навідника десантно-штурмового відділення. Користувався авторитетом серед побратимів, з яким долав всі труднощі військової служби. А в особливо тяжкі години підтримував високий моральний дух у тих, хто був поряд.

«Неймовірно важко розповідати про людину в минулому часі. Про людину молоду, сповнену енергії, сил, жаги до життя, любові до своїх рідних і близьких, до Батьківщини. Серце не вірить, душа не сприймає, що безжальна війна забрала ще одного жителя Новоархангельської громади. Всі ми втратили дорогого земляка, чудову людину Биця Михайла Володимировича… Товариським і надійним запам’ятали його в гурті мисливців. Полювання було для нього, скоріше, засобом спілкування, аніж наживи. В кожного з нас є свої уподобання. Михайлу Володимировичу був до вподоби саме такий організований відпочинок на природі. Їхній мисливський гурт мав зустрітися після війни, щоб відсвяткувати перемогу. Натомість офіційне військове сповіщення розкраяло небо, розділило життя на «до» і «після», приголомшило всіх своїм страшним змістом. Понад усе для Михайла Володимировича була його родина. Найріднішим людям він дарував всю свою любов, ними опікувався з надзвичайною увагою і турботою. Всі свої сили молодий чоловік спрямовував на те, щоб сім’я жила в достатку, щоб діти Крістіна і Нікіта ні в чому не відчували потреби. Але щастя і добробут в родині зруйнувала російська агресія», – розповіли у Новоархангельській громаді.

Посмертно солдат Биць М.В. нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали воїна в рідному селищі.

У Михайла залишилися батьки Людмила та Володимир, дружина Юлія, діти Крістіна та Нікіта.