23-річний Михайло Бойченко загинув 4 березня в Бучі. Він їхав у цивільному авто разом із побратимами. Назустріч рухалась колона техніки російських окупантів. Військові країни-агресора вистрілили в авто з танка. Разом з Михайлом загинули його рідний дядько Василь Козлов та студентський друг Олексій Казімір.

Михайло був жителем Бучі. У дитинстві займався бальними танцями, в школі захоплювався футболом та вболівав за улюблену команду «Динамо» (Київ). Останнім часом багато подорожував з родиною і друзями. Був дружелюбним, добрим до інших та душею кожної компанії.

У Гостомелі Михайло відкрив ветеринарну клініку. Також він був одним із організаторів та ключових гравців ФК «Фенікс» у Бучі – крім менеджерської ролі, був гравцем на позиції центрального захисника. Друзі кажуть, що він вирізнявся бійцівським характером та був дуже командною людиною. А ще – чесним, відвертим, прямим, і не тільки на футбольному полі, але й у житті. Михайло мав неабиякий авторитет у команді.

24 лютого, коли російські війська зайшли на територію Київщини, він став учасником добровольчого формування, охороняв блокпост.

«Довгий час наш футбольний побратим був у списках зниклих безвісти, але дива не сталося. Зв’язок із Бойченком втратився ще на початку березня, потім було знайдено його розстріляний автомобіль – у ньому Михайло разом з кількома товаришами по зброї зустрів свій останній бій. Це трапилося на Житомирській трасі, між селами Мила та Дмитрівка… Михайло Бойченко здійснював бойове чергування на блокпосту в селі Забуччя і віддав своє життя, захищаючи Україну та Бучанський район», – повідомив спортивний директор футбольного клубу «Фенікс» Андрій Свердун.

«Нам буде не вистачати Міші, але ми завжди будемо пам'ятати його подвиг», – написав друг загиблого.

У Михайла залишились мама, тато і сестра.