54-річний Михайло Яровий загинув 6 березня 2022 року у місті Ірпінь Київської області. Ворожий снаряд потрапив у квартиру, де чоловік перебував разом із родиною. Російська армія атакувала з артилерійської установки з території склозаводу в Бучі. У квартирі Ярових знесло стіни. Поряд загинув також син Михайла, Сергій.

Михайло Яровий був родом із Донецька. Закінчив місцевий політехнічний університет, хіміко-механічний факультет. Працював позаштатним консультантом у Державній комісії України по запасах корисних копалин. У 2014-му сім'я Ярових змушена була втікати з рідного Донецька від війни, яку проти України почала Росія. Через два роки родина оселилася в Ірпені.

«У мене була щаслива сімʼя, але Росія «визволила» нас двічі: у 2014-му, коли ми бігли з Донецька, і в 2022-му – в Ірпені. У мене вкрали майбутнє, а минуле тепер – усе в сльозах. Мій чоловік запропонував перейти на українську ще до війни. У памʼять про нього ми тепер не спілкуємося російською. Але жити без коханої людини з кожним днем дедалі важче», – сказала дружина Михайла, Марина Ярова.

Повномасштабне російське вторгнення застало Михайла в Ірпені. Він із родиною довго не міг виїхати, бо місто було оточене. Усе ж вранці 6 березня разом наважилися на евакуацію власним авто. Та російська армія розстріляла колону під селом Стоянка, не зважаючи на написи на вікнах: «діти», «дети». Внаслідок атаки були загиблі та поранені. Родина Михайла не постраждала – їм пощастило повернутися до паркінгу будинку, де мешкали.

«Увечері, коли не було сповіщення про повітряну тривогу, ми піднялися у нашу квартиру на 15 поверсі, щоб помити трирічного онука і взяти продукти. Орієнтовно о 21.00 поряд із будинком пролунав гучний вибух. Ми кинулися на вихід. Другого вибуху вже не чули – це було пряме попадання снаряду в квартиру. Першими бігли донька з онуком і я, ми вижили… А наші хлопці закрили нас своїми тілами. Мій чоловік загинув миттєво, а син помирав у мене на руках», – розповіла Марина Ярова.

У Михайла Ярового залишилися дружина, донька та онук.