39-річний старший солдат Микола Ткачов, позивний Таксист, загинув 23 червня 2022 року в районі села Малинівка на Харківщині. Захисник повернувся з успішного бойового завдання і потрапив під артилерійський обстріл.

Микола народився у селі Бурлацьке Дніпропетровської області. Закінчив Веселівську школу, потім одразу пішов працювати, щоб допомогти мамі прогодувати сім’ю. Жив у місті Кривий Ріг. Потім із дружиною, маленькою донькою та племінником переїхав до міста Чугуїв Харківської області. У мирному житті дуже любив проводити час із сім’єю, завжди всюди брав із собою дружину та доньку. Часто лагодив машину, але те, чим він займався весь вільний час – допомога іншим.

Був військовим із самого початку війни у 2014 році, адже не зміг залишатися осторонь. Микола добре розбирався у нових БТР Є-4, в усіх машинах як старих, так і нових. Саме він отримував нову техніку та дуже гарно знався в цій справі.

Під час повномасштабної війни Таксист у складі 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка боронив Харківщину від російських окупантів.

Микола усе життя мріяв про освіту. Він вступив до Криворізького центру професійної освіти металургії та машинобудування. І 23 червня 2022 року, у день загибелі, офіційно отримав диплом і здобув нарешті спеціальність. Однак так і не встиг про це дізнатися.

«Микола був дуже хорошою, небайдужою людиною, завжди всім допомагав, жертвуючи собою. Хотів для своєї сім’ї найкращого, дуже піклувався про неї, дуже цінував кожну хвилину, проведену поруч. Навіть під час війни, виконуючи бойові завдання, він всіляко допомагав людям, привозив необхідні речі, ліки. Бойові товариші та волонтери вважали Миколу своїм оберегом», – розповіла Ірина, донька дружини Миколи.

Миколу Ткачова поховали на Алея Герої Центрального кладовища у Кривому Розі.

Сільська громада села Веселе вшанувала пам’ять Миколи меморіальною дошкою на школі, в якій навчався.

У захисника залишилися мама, син, дружина, дворічна донька дві нерідні доньки.