9-річний Матвій – з Бучі. 6 березня він разом з батьками та братиком хотів евакуюватись із міста, яке тоді було окуповане росіянами. Військові його вбили – розстріляли авто родини з БМП. Загинули також мама і брат хлопчика.

«Автомобіль загорівся, а я отримав поранення. Потім переповз із машини на тротуар, сховався за деревом. Два військові автомобілі між собою порівнялись, про щось поговорили і роз'їхались», – розповів Олександр.

Олександра врятували перехожі – довезли до найближчої лікарні. Його дружину Маргариту та синів Матвія і Клима знайшли через тиждень.

«Скло автомобіля не було тонованим. Росіяни бачили, що їхала сім'я з маленькими дітьми…», – каже чоловік.

9-річний Матвій 3 березня виходив онлайн на дистанційний урок, ділився листом, який написав після початку повномасштабної війни.

Учителька Галина Марченко процитувала твір хлопчика: «Зараз я сиджу у підвалі та пишу цей текст, я хвилююсь за свою родину, тому що у Бучі щодня йдуть бої. Ми є щитом для нашої столиці – Києва. Якщо мені було б 18 років, я би пішов воювати за Україну. Але мені лише 9...»

Учителька каже, що Матвій був дуже мудрим, світлим та сильним духом хлопчиком.