Марії Ільчук було 69 років. Одразу після повномасштабного вторгнення Росії в Україну вона не хотіла разом із донькою евакуюватися з Бучі на Рівненщину. Боялася, що не перенесе дорогу, адже мала хворі ноги та погано почувалася. 5 березня 2022 року, коли Буча була вже в окупації, жінка таки наважилася виїжджати в автомобілі сусідки. На перехресті вулиць Вокзальна та Яблунська їхній автомобіль розстріляли з ворожого блокпосту. Загинули всі четверо людей, які там були.

До пенсії Марія Ільчук працювала на приладобудівному заводі «Веда» в Бучі. У вільний час любила вишивати картини. Після себе жінка залишила близько 200 робіт, які рідні дарують друзям Марії. На столі в будинку в Бучі залишилася незакінчена картина Марії – водойма й луг з квітами, підібрані нитки та окуляри. Жінка виїздила поспіхом і планувала якнайшвидше повернутися додому.

«Мама була дуже доброю, всім допомагала. Багато людей не можуть повірити, що її більше немає. Вона була з гумором, могла заспокоїти. Ходила до церкви. Не було таких людей, з ким би вона посварилася», – згадує її дочка Наталія.

«Мій онук, а її правнук, якому 4 роки, дуже сумує за нею. Часто каже: «Маша на небі й не зможе до нас прийти. Нам треба високу драбину, щоби до неї піднятися. Якось він попросив не вимикати світло, щоби бабуся могла нас знайти і прийти до нас. Вона дуже раділа правнукам і казала, що не всім у житті щастить так, як їй – дочекатися правнуків», – розповідає Наталія.

Тіло Марії Ільчук знайшли на початку квітня, після звільнення Бучі від окупантів, поховали її 9-го квітня на Бучанському цвинтарі.

У Марії Ільчук залишилися дочка, син, троє онуків та двоє правнуків 4 та 2 років.