Життя Марії Степанівни Копачової обірвалося під час повномасштабної війни у Маріуполі. Вона померла від неможливості під час боїв та обстрілів міста отримати медичну допомогу, якої потребувала. До свого 80-річчя жінка не дожила трохи менше місяця.

Під час повномасштабного російського вторгнення Марія Степанівна мешкала у будинку на вулиці квартал Азовʼя,1. Виїжджати, коли це вже стало можливим, не захотіла.

«Ми поїхали 28 березня, а бабуся сказала, що залишиться, і буде себе берегти. Я плакала, благала їхати з нами, але вона не захотіла. А 20 квітня зателефонувала сусідка і повідомила, що бабуся померла... Бабуся вийшла з будинку. Стався приліт. Вона побігла. Впала. Зламала ногу. Чотири дні проходила з цією раною. Піднялася температура. Розвинулася гангрена. Ані лікарів, ані «швидкої». І 11 квітня бабуся знепритомніла та померла», – розповіла онука Владислава.

Марія Степанівна народилася на Вінниччині. Про її батьків нічого не відомо. Марія зростала у дитбудинку. Згодом переїхала до Маріуполя. Закінчила медичне училище. З 1983-го працювала санітаркою в хірургічному відділенні лікарні при Укрзалізниці. У 2001-му вийшла на пенсію та ще продовжувала працювати.

«Бабуся була позитивною, постійно жартувала, навколо неї завжди було весело. Я дуже любила залишатися у неї – навіть тоді, коли виросла. Це саме та бабуся, яку показують у старих фільмах. Вона була доброю, завжди мала смачні цукерки для своїх онуків. Завжди знаходила ті самі добрі слова підтримки. Мені її шалено не вистачає, просто як мудрої і любої людини. Бабуся була фундаментом нашої великої родини. Хочу сказати їй: «Дякую за приємні, світлі та добрі спогади і за нашу велику родину!», – додала онука.

У Марії залишилися 3 доньки, 4 онуки, 1 онук, 6 правнуків.