Життя 50-річного Максима Сташевського відібрав російський удар по місту Краматорськ Донецької області 25 вересня 2024-го. Він із дружиною та двома доньками був удома, коли ворожа ракета вдарила у стіну їхньої квартири.

Батьки Максима з міста Часів Яр Донецької області. Переїхали за розподілом до Росії у Мурманську область. Там і народився Максим. Зростав, закінчив школу, отримав вищу освіту спочатку в педагогічному університеті. Здобув фах учителя фізичного виховання, був кандидатом у майстри спорту. Після строкової служби навчався в аграрному виші й здобув спеціальність зооінженера. У 2000 році переїхав в Україну. Був підприємцем, а згодом влаштувався маркетологом на ювелірному заводі у Краматорську.

«Максим любив порпатись у городі, у саду, де висаджував фруктові дерева, виноград – обожнював працювати там. Дуже вміло стояв на ковзанах, ходив на лижах, грав у хокей. А найбільшим захопленням чоловіка була музика, зокрема гра на акордеоні. У 2023-му він вступив до музичної школи. Разом із донькою Вєрою вони грали у парі, часто виступали на міських заходах. Максим був душею компанії. Його любили всі: друзі, колеги, сусіди. Ніби передчуваючи свою загибель, він за два тижні до трагедії обдзвонив усіх знайомих… Завжди усміхнений і добрий, для нього діти і я були всім. Усе робив для нас. Нам його дуже не вистачає, це для нас велика втрата», – розповіла дружина Олена.

У Максима залишились дружина Олена, доньки Вєра, Люба і Софія, а також інші рідні та друзі.