43-річний командир бригади Максим Сікаленко загинув 30 березня 2022 року поблизу села Канатове на Кіровоградщині. Разом із майором Костянтином Городничевим виконували бойове завдання з мінування ділянки дороги. Літак СУ-24М, на борту якого вони перебували, збили російські окупанти.

Максим народився у місті Євпаторія в українському Криму. Закінчив Харківський інститут льотчиків ВПС, де отримав спеціалізацію «Льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів» і фах офіцера військового управління тактичного рівня. Потім навчався за спеціальністю «Літаки та вертольоти» в Національному аерокосмічному університеті імені Миколи Жуковського.

У 1999-2004 роках проходив службу на Івано-Франківщині. З 2004-го служив у складі 7-ї бригади тактичної авіації імені Петра Франка Повітряних Сил ЗСУ. Пройшов шлях від старшого льотчика до командира бригади. На останню посаду офіцер був призначений у лютому 2022 року.

З початку російсько-української війни 2014 року Максим брав участь в АТО/ООС на Донбасі. Виконував бойові вильоти. Неодноразово був відзначений державними нагородами.

З перших днів повномасштабної війни полковник Сікаленко продовжував виконувати військовий обов'язок з оборони України.

За 5 днів до загибелі офіцер був нагороджений медаллю «За військову службу Україні». І вже посмертно – орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.
«Він був строгим і справедливим керівником. Попри це, багато людей його любили. Досі не можу його відпустити. Таке враження, що він ось-ось повернеться, відкриє двері і діти відразу до нього побіжать. Так було завжди. Він надто був хороший, щоб загинути. Мені боляче і не зрозуміло, чому так сталося. Він завжди в моїх снах іде в зеленій формі – веселий і усміхнений… А донька у свої 13 років мріє про «машину часу», щоб полетіти туди, де її тато живий, щоб ніколи його не відпускати», – розповіла дружина офіцера журналістам.

У Максима залишилися дружина Лідія, з якою вони прожили разом 19 років, донька Юлія та син Матвій.