Старший лейтенант Максим Шушпанов, позивний Юрист, поліг 12 вересня 2023 року поблизу села Вербове Запорізької області. Він командував штурмовими діями, які його рота проводила в напрямку позицій противника. Особисто перевіряв стан справ, коригуючи дії та підбадьорюючи особовий склад. Під час одного з таких виходів, відволікаючи вогонь противника від особового складу, потрапив під мінометний обстріл. Важкі травми не дозволили довезти його живим до стабілізаційного пункту.

Максим народився у Києві. Закінчив Харківський національний університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Був ІТ-фахівцем. Працював заступником начальника відділу інформаційно-технічного забезпечення Другого апеляційного адміністративного суду.

Під час повномасштабної війни чоловік долучився до лав 71-ї окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ. Обіймав посаду заступника командира роти. Позивний йому дав комбат. Дізнавшись, що Максим працював у суді, навіть не розбираючись ким, сказав: «У суді? значить – Юрист».

«Максим – вольовий, сильний духом, відповідальний, але разом з тим добрий і чуйний. Незважаючи на те, що мав бронювання, прийняв зважене рішення захищати Україну. Народився у сім'ї росіянина і татарки, які переїхали працювати на Чорнобильську АЕС з Саратовської області, але вважав себе українцем, що довів не тільки своїм життям, а і смертю, до останнього подиху захищаючи суверенітет і незалежність країни, де народився і жив. Батьки і брат Максима пішли з життя ще до початку повномасштабного вторгнення. Попри втрату рідних, Макс залишався життєлюбом і доброзичливим другом, колегою, добрим батьком, турботливим чоловіком, справедливим командиром, справжнім офіцером. Мав добру репутацію і повагу серед товаришів по службі і як людина, і як військовослужбовець. Добре зарекомендував себе під час проходження служби в ЗСУ та під час виконання бойових завдань. Вирізнявся мужністю та повною самовіддачею, показав себе професійно підготовленим, з високою відповідальністю відносився до виконання наказів. Не шкодуючи свого життя та здоров’я, власним прикладом показав, що завдання мають виконуватися навіть у найскладніших ситуаціях. Своїми вольовими та рішучими діями заради Батьківщини та збереження життя бойових побратимів показав свої найкращі риси та якості: стійкість і рішучість в умовах, пов’язанихі з ризиком для життя, високий рівень особистої підготовки, спроможність вчасно і вірно приймати рішення», – розповіла його дружина Вікторія.

Поховали офіцера на Алеї Слави кладовища №18 міста Харкова.

У Максима залишились дружина і донька.