24-річний молодший сержант Максим Шевченко на псевдо Прометей прийняв свій останній бій 28 червня 2022 року в районі міста Слов'янськ на Донеччині. Разом із групою тримав ротний опорний пункт, який стояв на основному напрямку наступу окупантів. У важкому нерівному бою Прометей отримав поранення внаслідок ракетного обстрілу та помер під час евакуації. Опорний пункт українські захисники змогли втримати.

Максим народився в місті Кобеляки Полтавської області. Після школи здобув професії маляра-штукатура і лицювальника-плиточника у Полтавському будівельному професійному ліцеї. Працював на підприємствах рідного міста. Був художнім керівником Кунівського сільського клубу. У 2016-2018 роках служив у Національній поліції України.

У січні 2018-го підписав контракт зі Збройними Силами України. Службу проходив у 95-ій окремій десантно-штурмовій бригаді. Виконував бойові завдання в ООС. Разом із побратимами зустрів повномасштабне вторгнення на передових позиціях. Максим очолював штурмове відділення і брав активну участь у боях.

За період служби військовий був відзначений низкою нагород: «Ветеран війни», «За вірність присязі і народу України» І ступеня, за участь у боях на Харківщині й обороні Харкова влітку 2022-го отримав нагородну зброю пістолет ТТ від вищого командування ДШВ. Посмертно Указом Президента нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Поховали десантника на Алеї Слави у місті Кобеляки.

У селі Кунівка Кобеляцької громади на честь Героя перейменували вулицю. У Кобеляцькій школі №1, де навчався захисник, встановили меморіальну дошку в пам'ять про нього.

У Максима залишились батько Михайло, старший брат Дмитро (священик ПЦУ, військовий капелан ЗСУ) і сестра Марина, дружина Дар’я, доньки Вероніка (2015 р.н.) і Поліна (2021 р.н.)