Повномасштабна війна застала 38-річного Максима Романова вдома, у квартирі на вулиці Ломізова, 3, що в Лівобережному районі Маріуполя. Неподалік цього будинку його життя забрав авіаудар. Максим загинув 19 березня 2022 року, коли був біля багаття, яке у дворі розпалили для приготування їжі.

«Максим із кількома чоловіками з під'їзду заготовляли дрова. Він ніколи не відмовляв у допомозі, тож і в той день не послухався мами й спустився до багаття… Максим прийняв на себе смертельний уламок. Також дві сусідки залишилися під завалами, а ще один чоловік зазнав поранень», – розповіла рідна сестра загиблого, Інна.

Сусіди прикрили тіло Максима. Воно залишалося так, допоки 28 березня 2022 року під час одного із умовних затишь убитого брата не знайшла Інна з чоловіком, які ховалися від обстрілів у підвалі на сусідній вулиці. Загиблого прикопали біля будинку – навпроти вікон його квартири.

Максим був родом із Маріуполя. Провів тут усе життя. Мешкав разом із мамою. Останні роки працював майстром-модельником на Азовмаші. З-під його рук вийшло багато речей з дерева: стільців, полиць тощо. У вільний час чоловік любив грати компʼютерні ігри, вранці й увечері читав книги, обожнював фантастичні історії.

«У нас із братом різниця у віці – 16 років. Для мене він був немовби син. Усе дитинство його пройшло на моїх очах. Коли Максиму виповнилося 7, помер батько, виховувати хлопчика стало важче через брак чоловічого впливу. Він зростав разом зі своєю племінницею Вікторією, молодшою на чотири роки, і часто поводився як старший брат… Моє серце рветься на шматки від нестерпного болю через втрату рідного брата і неможливість збагнути страшну реальність. Разом із Максимом, який пішов у вічність, ця війна загубила сліди найріднішої у світі людини – мамусі Віри. Від початку квітня 2022 року й дотепер, жовтня 2023-го, вона вважається зниклою безвісти», – розповіла сестра Максима, Інна.

У Максима Романова залишилися сестра, племінниця та інші рідні.