Максим Коняхін загинув 17 листопада 2022 року під час виконання бойового завдання під Бахмутом на Донеччині. Воїну було 43 роки.

Максим народився у місті Сєвєродонецьк Луганської області. У 1996 році закінчив ПТУ №11 у Рубіжному та відтоді жив там. За професією не працював, його більше цікавило ковальство. Займався художніми кованими виробами, елементами ковки, кованими меблями. З натхненням шукав нові ідеї для роботи та мріяв розвиватися і вдосконалювати свої вміння і навички.

Під час повномасштабного російського вторгнення Максим вивіз рідних та повернувся на рідні землі, щоб захищати їх від ворожого наступу. Служив водієм-механіком у лавах 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського ЗСУ.

«Максим був дуже доброю і справедливою людиною, не любив брехні і виступав за правду. Він обожнював своїх донечок, дуже балував і робив все для їх блага. Під ворожими обстрілами він вивіз нас у безпечне місце, оскільки наш будинок вщент зруйнували, а сам повернувся ближче до дому – захищати рідну землю і звільняти від ворогів. Для мене і донечок це найстрашніше горе, життя просто зупинилося. Як жити далі – поки що не уявляємо. Доньки дуже сумують за татом, згадують, передивляються фото і відео», – розповіла Тетяна Коняхіна.

Поховали захисника на Алеї слави Героїв Баранівського кладовища у місті Суми.

У Максима залишилися дружина Тетяна, з якою вони прожили разом 17 щасливих років, і дві донечки: Ксюша і Віка, яким на момент загибелі тата було 10 і 14 років.