Боєць ТРО Максим Кірчик, позивний Дирчик, загинув 13 лютого 2023 року в бою з російськими окупантами біля села Залізнянське на Донеччині. За 10 днів до цього виїну виповнилося 33 роки.

Максим народився у місті Кременець Тернопільської області. З дитинства жив у місто Дубно на Рівненщині. Закінчив там ліцей №2 та вище художнє професійно-технічне училище. З 2008 року навчався на факультету «Економіка підприємств» Рівненського національного університету водного господарства та природокористування. Згодом оселився у Києві. З 2013 року працював у Національному музеї народної архітектури та побуту України майстром з гончарства. Максим цікавився історією та культурою України. Самостійно опанував гру на бандурі, сопілці та гармоніці, навчився кобзарських пісень. Був активним учасником Революції Гідності. З 2019 року працював оператором висотного баштового крана на столичному підприємстві.

За 5 місяців до повномасштабного вторгнення Максим одружився. Молоде подружжя мало багато планів на майбутнє, яким не судилося здійснитися.

24 лютого 2022 року Максим став на захист України. Приєднався до столичного 204-го батальйону, що у складі 241-ї бригади ТРО ЗСУ. Воював за Київщину, брав участь у звільненні Ірпеня, Чернігівщини та Миколаївщини. Згодом перейшов до 206-го батальйону ТРО і брав участь у звільненні Херсонщини. Служив на посаді стрільця. Разом із побратимами виконував бойові завданні на гарячих напрямках фронту. А на початку 2023-го вони вже втримували позиції на Бахмутському напрямку.

«Дирчик був веселим та епатажним козарлюгою. Брав участь у штурмових діях ще на Херсонщині. Вмів так про все розповідати, що навіть щось дуже погане здавалося просто цинічним жартом. Мабуть, і зараз він би сказав щось на кшталт: «Прикинь, men, тільки забурився в окоп і тут прилетіло, ну шо за фігня?» – написав побратим Дирчика.

«Загинув Кірчик Максим, учень першого мого випуску. Максиме, ти був справжнім воїном, не побоявся зустрітися віч-на-віч з ненависним ворогом і покласти своє молоде життя за нашу свободу і незалежність. Тобі ще жити, любити, творити, твоєї енергії та позитиву ще вистачило б набагато років. Але…. Ти став Воїном Світла. Сподіваюсь, що Твоя загибель не буде марною. І всі Твої рідні, знайомі, друзі дочекаються перемоги, а Ти назавжди залишишся в нашій пам’яті», – написала вчителька Лілія Підлісна.

Поховали захисника у рідному місті біля його предків.

У Максима залишилися мама, брат і дружина.