Солдат Максим Діновський, позивний Дін, загинув 2 липня 2023 року в селі Берестове Бахмутського району Донеччини. Під час виконання бойового завдання отримав смертельне поранення голови внаслідок ворожого обстрілу з самохідного міномета 2С4 «Тюльпан». Менше, ніж за місяць до цього, 4 червня, захиснику виповнився 21 рік.

Максим народився і жив у місті Чернівці. Закінчив Чернівецький професійний ліцей автомобільного сервісу та здобув професію рихтувальника кузовів, електрозварника ручного зварювання. Захоплювався футболом і баскетболом. Понад усе любив подорожувати. Працював за фахом, а потім пішов на контрактну службу до ЗСУ.

Під час повномасштабної війни чоловік захищав свою країну в лавах 10-ої окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Разом із побратимами воював на найгарячіших ділянках фронту.

«Був справжнім патріотом, сильним, добрим, щирим, люблячим, турботливим. Мріяв жити у вільній, незалежній Україні. Планував створити сім'ю після перемоги. Завжди усміхнений. Максим – це не тільки мій улюблений онук та опора, він був моєю надією, підтримкою та моїм життям. Ніколи не скаржився. Всім, хто потребував допомоги, допомагав чим міг. Мені його дуже не вистачає... Не можу повірити, що його вже немає. Зі сльозами на очах проходжу повз автовокзал, де завжди зустрічала та проводжала Максима. Він завжди у моєму серці, моїй душі та думках. Онук говорив, що захищати Україну – це його обов'язок і якщо пішов захищати країну, то мусить іти до кінця. Віддав за мирне небо найцінніше – життя. Безмежно люблю, сумую, вірю в перемогу», – розповіла бабуся загиблого Світлана.

«Дуже не вистачає Максима. Плачу за ним кожен день. Про нього нагадує все: вдома, на вулиці і в церкві, куди він зі мною ходив. Він дуже любив Бога», – додала бабуся Валентина.

Поховали молодого воїна на Алеї Героїв центрального кладовища Чернівців.

У Максима залишилися батьки, бабусі Валентина та Світлана, дядько Сергій, інші рідні, друзі та побратими.