Оператор БПЛА Максим Булигін загинув 10 червня 2024 року в селі Роботине Запорізької області. На позицію окупанти скинули вибухівку. Захиснику було 29 років. За 2 тижні він мав одружитися.

Максим народився в Житомирі і був єдиною дитиною в родині. Отримав освіту у єврейській школі «Ор Авнер». Був старанним учнем, знайшов собі захоплення на багато років – шахи. З раннього віку мав інтерес до мистецтва створення їжі. Тож після школи вивчився на кухаря. Однак із працевлаштуванням не таланило, тож Максим пішов на строкову службу до ЗСУ. З 2019-го по 2021 рік служив стрільцем. Після демобілізації влаштувався на «Нову пошту», спершу працював вантажником, згодом став сканувальником.

«Максим був людиною емоційною, цікавився різним. Співав у хорі, брав активну участь у шкільних заходах, любив хороші фільми та музику. Ми разом із ним слухали рок. В останні роки у нього з’явився новий інтерес – нарди. Я теж встигла з ним кілька разів зіграти. На «Новій пошті» він знайшов ще більше друзів, знайомих. Люди до нього тянулися. Він аж морально піднявся: нарешті він незалежний, отримує пристойну оплату, бачить якісь для себе перспективи», – розповідає мама Ірина.

24 лютого 2022 року Максим отримав повістку. Відразу ж став на захист країни. Воював у складі різних формувань. Останнім часом був у лавах 117-ої окремої механізованої бригади. Усі 2,5 роки прослужив на сході – Бахмут, Авдіївка, Зайцево… Кілька разів ледь не загинув. Півтора року з цього терміну Максим працював за фахом – кухарем. У 2024-му його перевели в інший батальйон, запропонували стати оператором БПЛА. Максим освоїв цю спеціальністю, і пішов на перше бойове завдання, з якого вже не повернувся.

«Друзів у сина було безліч. Максим був із тих, у кого нема ні краплі зла. Для нього усі люди були добрі, просто інколи в поганих обставинах. Він любив і людей, і тварин, і природу, і життя. Бабусю з дідусем дуже любив. Та коли треба було проявити характер, він його проявляв. Рік тому в Максима з’явилося кохання. Через фейсбук познайомився з дівчиною із рідного Житомира. Стосунки розвивалися. Закохані призначили весілля на кінець червня. Максим погодив відпустку. Але за два тижні до омріяного дня загинув», – додала Ірина.

Поховали захисника в Житомирі на Смолянському міському військовому кладовищі.

У Максима залишились мама, кохана дівчина, рідні та друзі.