Музикант та аеророзвідник Максим Остяк, позивний Остін, загинув 4 липня 2022 року на Харківщині, під час виконання бойового завдання.

Максим народився у Полтаві. Здобув фах інженера-будівельника у Національному університеті «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». Подорожував Україною та світом. Довгий час жив у Києві. Працював у музеї історії Києва. Був солістом гурту «Reve tа Stogne». Співав всюди, володів горловим співом. Займався спортом.

Під час Революції Гідності Максим наповнював чаєм велетенські термоси для виїзної торгівлі і ніс їх на столичний Майдан Незалежності. У січні 2014 році, коли почалися сутички з силовиками, готував «коктейлі Молотова». 18 лютого постраждав під час побоїща, влаштованого «беркутівцями» у Маріїнському парку. Отримав струс мозку та переломи.

«Максим був активним учасником, за що б не брався. І під час Майдану він не був серед тих, які стояли позаду, і дивилися, як спереду кидають бруківки, йдуть зі щитками чи в шоломах цих сноубордних… Він був серед тих людей, які були в цих шоломах», – сказав друг Сергій Бабенко.

Коли почалася повномасштабна війна, Максим пішов добровольцем. Потрапив до аеророзвідувального підрозділу 49-го окремого стрілецького батальйону ЗСУ «Карпатська Січ».

За 5 днів до його відправки на фронт, Максим познайомився з дівчиною Катериною. Вони провели їх разом та закохалися.

«50 днів. Усього 50 днів нам подарувала доля. 5 з 50 ми були поряд. Дотик до дотику, погляд до погляду, не розлучаючись. З першої зустрічі й до останньої. Потім він їде на фронт. Відразу в найгарячіші місця. А там він танцював гопака в броніку з кулеметом. Oстін – це людина несамовитої енергії, неймовірної харизми, незламної жаги до справедливості та свідомого життя у вільній та незалежній державі», – розповідає Катерина Ставицька.

Вони весь час спілкувалися, проводили час разом через відеозв’язок. Танцювали, робили розтяжку або просто мовчки дивилися один одному в очі. Чекали на ротацію Максима, мріяли і хотіли планувати спільне майбутнє. Він казав дівчині: «Мала, я ж безсмертний... не переживай».

«У ніч на 4 липня Макс попередив, що йде на важливе завдання, буде без зв'язку близько 5 днів. Я пишу йому про свої почуття, а він: «Можна запостити?» Це був останній його пост у Фейсбуці... Через 12 днів мені зателефонував його військовий побратим. «Макса більше немає»... Загинув одразу», – додала Катерина.

Поховали Максима в рідній Полтаві на Алеї Героїв Затуринського кладовища.

У нього залишилися мама, брат, племінники, донечка та кохана дівчина.