69-річна жителька Маріуполя Людмила Шайхутдінова померла 29 вересня 2023 року в Одесі. У ніч із 24 на 25 вересня, коли російська армія вчергове обстріляла місто, вона побачила через вікно ворожі ракети. Людмилу схопило серце, стався інфаркт.

«28 вересня їй зробили операцію з коронарного стентування. На жаль, вона не допомогла. О 5-ій ранку мати померла», – зазначила донька Наталія.

Людмила Шайхутдінова народилася в Маріуполі. Жила у селищі Піщане на вулиці Великій Морській. Закінчила школу №33. Разом із чоловіком Раіфом Шайхутдіновим виховувала двох дітей. Раділа єдиному онукові. Працювала у Маріупольському морському торговельному порту на посаді тальмана і старшого тальмана. Рідні пригадують її життєрадісною, людиною з хорошим почуттям гумору. Доброю і товариською.

Людмила дбала про добробут родини, любила і смачно готувала для рідних, яких збирала за великим столом. У вільний час розгадувала кросворди, багато читала, в’язала. До початку повномасштабної війни опікувалася своєю старенькою мамою і її старшою сестрою.

Здоров’я Людмили теж було слабке. Вона перенесла інсульт. Коли почалася широкомасштабна війна, ліків для неї бракувало, адже в місті була гуманітарна катастрофа. Не було достатньо їжі. Ударом для жінки стала й загибель її чоловіка. У ніч на 8 березня 2022 року він отримав поранення внаслідок ворожих обстрілів – Раіфа вдарило будівельним уламком у спину, в ділянці серця. Через це відійшов стент.

«Не було ліків, не було жодної медичної допомоги. Серце батька зупинилося 23 березня. Він ще встиг довезти до двору візок із водою. Помер із усмішкою на обличчі. Стояв, спершись на ручку візка. Ми з мамою так його і знайшли», – розповіла донька Наталія.

Людмила важко переживала окупацію рідного міста. Казала, що вона наче у в’язниці. Мріяла про звільнення Маріуполя.

Із окупації до Одеси вона виїхала 23 листопада 2022 року – син із дружиною повернулися в місто, щоби на ледь уцілілій батьковій автівці вивезти рідних.

«Після перетину пропускного пункту у Василівці їх обстріляли російські військові. Вони дивом вціліли. Мати всю дорогу ховала у кишені сувенірну тарілку з написом: «Маріуполь – це Україна», – розповіла Наталія.

Людмила Шайхутдінова заповіла дітям кремувати її та перепоховати поряд із чоловіком у вже звільненому Маріуполі.

У Людмили залишилися син, донька, онук, невістка, брат і матір.