Життя Людмили Остапенко відібрав російський обстріл Вінниччини. 14 березня близько 21:30 у будинок у селі Подільське, де вона мешкала із 51-річним чоловіком Іваном та 26-річним сином Віталієм, влучив ворожий безпілотник.

«Людмилу й Івана знайшли під бетонною плитою. Чоловік загинув одразу, а першими словами дружини були: «Що з моєю дитиною?» Коли медики і рятувальники повідомили їй, що з сином все добре, вона відповіла: «Слава Богу». Вранці 15 березня Людмила померла від отриманих травм. Її поховали поруч із чоловіком на сільському кладовищі. Віталій продовжує лікування», – розповів товариш загиблої Руслан Яхно.

Людмилі було 44 роки. Вона народилась у селі Подільське. Закінчила Вінницький кооперативний технікум за спеціальністю «товарознавство». Одружилась із односельчанином Іваном Остапенком.

«Вони дуже гарно та дружно жили. Усю себе Людмила віддавала єдиному сину Віталію. Була турботливою мамою. Близько трьох років працювала продавчинею у приватного підприємця. Потім із чоловіком займались купівлею та продажем картоплі, полуниці. Також Людмила із сином періодично їздили на заробітки до Польщі. Останні роки вона була домогосподаркою. Найбільше Людмилі подобалось вирощувати квіти. На її подвір'ї та біля паркану росло багато сортів ірисів і петуній. Людмила обожнювала поратись на городі, й завжди поруч із нею були син і чоловік», – пригадала знайома родини Тетяна Починок.

Не так давно Людмила отримала водійське посвідчення та почала їздити на авто. Їй подобалося кермувати.

«У Людмили була традиція – раз на тиждень разом із мамою їхати машиною до райцентру Іллінці на ринок, випити кави та посмакувати тортиком», – сказала Тетяна.

У Людмили Остапенко залишились син, батьки, брат і сестра.