Життя Людмили Логвин обірвалося 25 березня 2022 року у Попасній на Луганщині. Її серце зупинилось на девʼятий день після загибелі чоловіка Миколи, який потрапив під обстріл.

Російські військові стали обстрілювати місто невдовзі після початку повномасштабного вторгнення. Людмила була поряд, коли чоловіка поранило, проте врятувати його без будь-якої додаткової допомоги не могла.

Людмилі було 77 років. Народилась у Попасній у родині залізничника та домогосподарки. У 1963-му закінчила середню школу, а через три роки – одружилась із Миколою Логвином.

Спершу Людмила працювала телефоністкою у районному вузлі зв'язку, а опісля деякий час – у поштовому відділенні мікрорайону, де мешкала. Згодом знайшла роботу в залізничному вузлі зв'язку місцевого відділення залізниці. Вільний час віддавала вихованню дітей, а потім – онуків. Разом із чоловіком любила поратися на власному присадибному господарстві та в садибі своїх покійних батьків.

«Мама була доброзичливою людиною, чутливою до чужих негараздів і надмірно вразливою. Дуже близько до серця брала проблеми оточуючих...», – розповів старший син Ігор Логвин.

Родина чоловіка Людмили ще з 2014 року пропонувала їм оселитися в селі Череватівка на Сумщині, проте вони залишилися в Попасній.

У Людмили Логвин залишилися двоє синів із родинами, онуки, племінниця.