64-річна Любов Ростовська загинула в селі Протопопівка Ізюмського району Харківщини. 22 квітня 2022 року в погріб, де вона була, влучила російська ракета.

Любов жила разом із цивільним чоловіком. Після початку повномасштабної війни прийняла до себе родичів і друга з сіл, які обстрілювали. Іншим переселенцям носила овочі зі свого городу. Її донька мешкала в Чугуєві. Вона евакуювалася з постійно обстрілюваного міста в Нововолинськ Волинської області.

«Протопопівка не була окупована. Село захищали українські військові. Мама відмовилася виїжджати – не хотіла кидати господарство, корова мала телитися. Зрештою, там довгий час і не було великих обстрілів», – розповіла донька Наталія.

Коли 22 квітня почався обстріл, Любов побігла в погріб, однак саме туди поцілила ракета. Загиблу знайшов її чоловік.

«Маму ховали родичі – ризикували життям, але це зробили. Тільки опісля дозволили собі евакуюватися. За це я їм безмежно вдячна», – додала Наталія.

Любов Ростовська народилася в Протопопівці. Дорослою переїхала в Чугуїв. Працювала кранівницею на залізниці. Та після небезпечної ситуації на роботі боялася підніматися на кран і вирішила змінити фах. Стала годинникаркою. Була єдиною такою спеціалісткою в Чугуєві. Мала власну майстерню, постійних клієнтів. На пенсії ж повернулася в село.

«Мама була життєрадісною, ніколи не засмучувалася, коли щось не виходило. Була дуже моторна, в її руках усе горіло. Смачно готувала. Згодом її почали запрошувати готувати на похоронах. Особливо їй вдавалися борщ, каші, пиріжки, пухкі оладки. Любила своє господарство, тримала корів. Город мала виполотий, як яєчко. Що не садила, все виростало. Вечорами любила читати, особливо про народну медицину, городництво, вирізала статті. До неї часто люди зверталися за порадами... Я не можу приїхати з-за кордону додому. Не тому, що боюся обстрілів, а боюся прийняти факт, що мами вже немає, боюся побачити дім без неї», – сказала донька.

З чоловіком Петром Любов жила душа в душу. Донька говорить, що емоційну вдачу матері врівноважував спокійний характер її супутника.

У Любові Ростовської залишилися, донька, цивільний чоловік й інші родичі.