Лейтенант Любомир Савчук загинув 9 травня 2022 року під Попасною на Луганщині. Під час виконання бойового завдання захисник потрапив під ворожий артилерійський обстріл. Офіцеру було 32 роки.

Любомир народився в селі Новий Яричів Львівської області. Закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка. Останні три роки працював слідчим у територіальному управлінні ДБР у Львівській області. У вільний час любив грати у футбол, був у команді «Інкогніто» воротарем. Брав участь в АТО на Донбасі.

Під час повномасштабного російського вторгнення Любомир знову став у стрій, щоб захищати Україну. Командував взводом у 24-й окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Разом із підрозділом знищував окупантів на Луганщині.

«Я хочу, щоб пам'ять про Любомира жила вічно. Адже він заслуговує на це. Любомир був веселий, розумний, ерудований, простий, щирий, відповідальний. Завжди готовий допомогти й підтримати. Люблячий син, брат, онук, чоловік, батько. Любомир був закоханий у футбол – в його колекції чимало спортивних трофеїв. Був найкращим воротарем серед команд ДБР. Коли прийшла війна 2014 року, добровільно пішов на фронт, обіцяв піти знову, якщо потрібно буде захищати. Любомир дотримав слова, як справжній воїн. «Я йду воювати за майбутнє України. Бо як інакше дивитися в очі своїм дітям? Що скажу, коли спитають, а де ти був, коли росія напала на Україну?», – так говорив Любомир друзям і колегам. Нехай пам'ять про тих, хто поклали своє життя на вівтар у боротьбі за незалежність України, живе вічно», – розповіла сестра загиблого Анна.

«Дякуємо, що не шкодуючи себе боронив рідну землю. Вічна пам'ять і слава! Співчуття рідним і близьким через непоправну втрату…» – написала колега Юлія Шевченко.

Посмертно лейтенант Савчук нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня.

Поховали офіцера у рідному селі.

У Любомира залишилися дружина, донька, батьки і любляча родина.