Лідію Сидоренко російські військові закатували 22 березня 2022 року в її власному домі у Бучі. Убили також її чоловіка Сергія. Щоби приховати свій злочин, росіяни намагалися спалити тіла подружжя на перехресті вулиць Старояблонської та Івана Франка.

Лідії Сидоренко було 62 роки. Багато років жінка працювала в торгівлі. Під час пенсії на ділянці біля свого будинку вона вирощувала овочі на продаж.

Разом з чоловіком Сергієм Лідія збудувала дім, виховала двох дітей, дочекалась онука.

«Цілі покоління і сім'ї жили поруч. Ми постійно були один в одного вдома. Дружня родина, багато часу проводили разом. Коли чоловік віз сина на навчання, я робила каву і йшла до батьків, обговорювали наші плани на день», – розповіла донька Тетяна Наумова.

Родичі любили відпочивати разом – ходили в кафе, піцерії, ресторани, якщо відзначали родинні свята, за можливості їздили на море. Взимку бабуся і дідусь ходили з онуком кататися на гірку.

«Після повномасштабного вторгнення батьки відмовилися від евакуації. Нам з чоловіком і сином вдалося виїхати. Раз на три дні батько піднімався на другий поверх, ловив мережу і ми спілкувалися – не більше 30 секунд. Під час окупації Бучі мама підтримувала всіх на нашій вулиці, готувала їжу. Ходила до росіян на переговори. Переконувала всіх сусідів, що Україна переможе. Треба лише трошки зачекати. Не дочекалися мама з татом деокупації всього дев’ять днів…», – розповіла донька Тетяна.

У Лідії Сидоренко залишилися син, донька, онук та зять.