Життя 94-річної Лідії Попової обірвалося 17 травня 2022 року через неможливість отримати необхідну медичну допомогу під час боїв за Маріуполь.

4 березня 2022 року Лідія Павлівна впала, встаючи з ліжка, у темному помешканні. Зламала шийку стегна. Усі обстріли провела разом із донькою Наталею, лежачи на ковдрі в коридорі. Здригалася від пострілів, проте спуститися до укриття не мала сил.

«Мій прадід Микола Попов багато років працював на заводі «Азовсталь», тому у 1960-х наша родина отримала квартиру біля драматичного театру. Ця квартира у 2022-му стала для нас справжнім прихистком. І ця квартира – єдина вціліла серед нашого майна у Маріуполі», – розповіла правнучка загиблої, Анастасія Сулєіна.

16 березня російський літак скинув на драмтеатр дві бомби. Ворог наступав на «Азовсталь». Були щільні щоденні обстріли центру міста. Світло, тепло, зв’язок зникли. Не було можливості викликати медиків, доступу до ліків також не було.

«Другу війну, яку вона застала в своєму житті, прабабуся Ліда не пережила. 17 травня 2022 року її не стало», – сказала Анастасія.

Лідія Павлівна народилася у Маріуполі. Все життя присвятила родині: дітям, онукам, правнукам. У 1941 році, під час Другої світової, разом зі своєю матусею Нюсею евакуювалася з Маріуполя. Повернулися у 1946-му. Лідія навчалася у школі №1. Там і познайомилася з майбутнім чоловіком.

Лідія Павлівна уміла шити та чудово готувала. Її пригадують доброю, лагідною, чуйною та сильною людиною.

Поховали Лідію Попову на Старокримському кладовищі поряд із чоловіком.

У неї залишилися дві доньки, дві онучки та п’ять правнуків.