Лідія Коломоєць загинула 21-22 березня 2022 року у власній квартирі в Маріуполі. Життя жінки обірвалося внаслідок мінометного обстрілу.

Лідії було 83 роки. Вона народилася у селі Ялта Донецької області. У дитячі роки переїхала з батьками до Маріуполя. У 1959-му одружилась. У Лідії та її чоловіка Віктора народилася донька Галина. Понад 30 років Лідія працювала на машинобудівному заводі «Азовмаш».

«Бабуся пережила скрутні часи, коли роками не виплачували зарплату, але залишилась вірною справі. Дуже переймалась, коли у 72 роки потрапила під скорочення... Жодного дня бабуся не сиділа склавши руки. У 2017-му ми із чоловіком подарували правнука Никиту. Син обожнював свою прабабусю, він згадує її неймовірну випічку та чекає зустрічі з нею. Ми так і не змогли йому сказати, що бабусі Ліди вже немає. Також вона вже ніколи не дізнається, що в неї народився другий правнук, в якого, на жаль, місце народження уже не Маріуполь», – розповіла онука Анастасія Карплюк.

Понад 50 років Лідія Олександрівна мешкала в своїй квартирі в будинку №5 на вулиці Зелинського. Не покидала дім і під час повномасштабного вторгнення. Ані спускатися до підвалу, ані виїздити з міста Лідія не хотіла.

«Бабуся загинула внаслідок ворожого мінометного обстрілу. Осколок потрапив у голову. Ймовірні дати смерті 21-22 березня 2022 року. Сусіди знайшли її тіло приблизно за тиждень. Тоді був щільний обстріл Приморського району, у багатьох вибуховою хвилею знесло вхідні двері. Сусідка рятувалася у підвалі, а коли поверталася до своєї оселі, звернула увагу, що двері до квартири бабусі не щільно зачинені. Вона зайшла у спальню, де побачила Лідію Олександрівну з осколковим пораненням голови», – розповіла Анастасія Карплюк.

Лідію поховали за будинком, який знищили обстріли. Після окупації Маріуполя тіло ексгумували. Проте місце перепоховання рідним невідоме.

У Лідії Олександрівни залишилися донька, онука, два правнуки.