85-річна жителька Маріуполя Лідія Філіпенко загинула 17 березня 2022 року. Разом із нею під завалами будинку залишилися донька Світлана та ще 8 сусідів.

Лідія і Світлана жили у багатоповерхівці на Лівому березі, приблизно за 20 кілометрів лінії фронту.

«За кілька днів до початку повномасштабного вторгнення я просила їх приїхати у Київ. Моя сестра сказала, що нікуди не поїде, що, може, якось обійдеться. Відмовилась категорично», – пригадала Інеса, донька Лідії Василівни.

У ніч на 17 березня 2022 року будинок обстріляли.

«Зі сторони Широкиного було влучання снарядів на сьомий і шостий поверхи. На шостому вбило сусідку. Почалася пожежа. Мама з сестрою жили на другому поверсі. Вони сховались у підвалі. Та після цього влучання й пожежі всі перекриття з восьмого по перший поверхи просто обвалилися у підвал… Почалося займання. Там ще залишалися живі люди. Вони кричали, просили про допомогу. Проте двері заклинило. Сусіди намагалися допомогти, але нічого не могли зробити. Отримали опіки… Коли у червні 2022-го розібрали перекриття, знайшли тільки фрагменти кісток і попіл», – розповіла Інеса.

Лідія Василівна народилася у Санкт-Петербурзі (РФ). Шкільні роки провела на Чернігівщині в Україні. За фахом була вчителькою фізики. У 1962 році разом із родиною переїхала до Маріуполя. Працювала у школах №61 та №40.

«Мати дуже любила учнів. Завжди намагалась зробити уроки цікавими, щоб діти захопились фізикою. Любила читати, любила поезію. Трохи й сама писала вірші, присвячувала їх своїм рідним. На пенсії захопилась вишиванням. Усім рідним вишила по картині. Казала, щоб, дивлячись на них, ми її згадували. Була доброю і чуйною. Була чудовою мамою і бабусею. Велику увагу приділяла вихованню та освіті дітей і онуків. Любила місто, квіти, прогулянки з подругою біля моря. Любила плавати, подорожувати. Планувала і мріяла. Завжди була енергійною, ніколи не втрачала оптимізму», – розповіла донька.

Лідію Василівну поховали на Старокримському кладовищі у братській могилі. У неї залишилися молодша донька, онуки і правнуки.