14 січня 2023 року російська ракета вбила у Дніпрі сім’ю Ноніашвілі: 19-річну Ліану, її маму Тетяну та бабусю.

Ліана народилася в Маріуполі. Там закінчила школу. Пізніше переїхала до Харкова. Вступила до Навчально-наукового інституту економіки, менеджменту і міжнародного бізнесу в Харківському політехнічному інституті. Навчалася на бюджетній формі. Паралельно працювала у кав’ярні. Була веселою та дуже товариською.

«Познайомились ми з Лі на Харківпрайді 2021-го. Я добре пам’ятаю її на той час червоне волосся. Вона була неймовірна. Пам’ятаю, як вона працювала у кав’ярні «Світер», а я приїхав до неї і, поки не було клієнтів, ми включили улюблену групу на колонках, вийшли надвір та почали танцювати. Люди бачили нас, усміхалися і говорили, що ми круті», – розповів друг Ліани Ярослав Дикусов.

Ліану дуже захоплювало життя. Вона цікавилася всім: колекціонувала альбоми зірок, обожнювала техно, ходила на вечірки, любила каву. Одного дня цікавилася тату, а іншого – вже хотіла записатися на курси музики.

«Ліана – дуже різнобарвна людина, – сказав Ярослав. – Обожнювала культуру. Нашим постійним хобі було ходити на виставки. Моє улюблене – це коли вона присилала пост, що виставка оновилась, і така: «йдем?????». Звичайно, я відповідав «так». Бо, як їй можна сказати «ні»?! Та й мені це подобалося. Дуже подобалося проводити час разом».

Ярослава захоплювало вміння Ліани все встигати. Він каже: «Я бачив, як вона спілкується з усіма, та думав, яка в мене класна подруга. Я досі не розумію, звідки в неї стільки сил встигати все: універ, друзі та ще й робота».

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Ліана евакуювалася з Харкова у Дніпро.

«05.03.2022 моя сестра, стоячи в плацкартному вагоні потяга Харків-Дніпро, втрачаючи свідомість через втому, виїхала з Харкова, бо на Олексіївці залишатися більше було неможливо, з гуртожитка «попросили виїхати», – розповіла сестра Ліани Русана Бабкіна.

Мама Ліани, Тетяна, – військова. Вона залишалась в Маріуполі, була на території «Азовсталі», де провела під обстрілами понад 80 днів. Потім потрапила в полон. Лише 17 жовтня 2022 року її звільнили під час обміну полоненими. Тоді переїхала до Дніпра. Тетяна Ноніашвілі була нагороджена орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

У загиблої Ліани Ноніашвілі залишилися сестра Русана Бабкіна та батько Захар Ноніашвілі, який на момент загибелі родини – все ще полонений з «Азовсталі».