Молодший лейтенант Леонід Розмаїтий на псевдо Оболонь поліг 30 грудня 2024 року при виконанні бойового завдання в районі села Времівка Волноваського району Донеччини. Герою тепер назавжди 38.

Леонід народився і жив у Києві. Закінчив Київський національний університет культури і мистецтв за фахом історика-музеєзнавця та Київський університет ринкових відносин за фахом юриста.

Грав на фортепіано, займався підприємництвом, тривалий час працював у громадському секторі. Також був помічником депутата Київської міської ради, займався благоустроєм свого району. До повномасштабного вторгнення працював заступником директора на Державному підприємстві «Центральна учбово-тренувальна база по ковзанярському спорту «Льодовий стадіон».

У перші години 24 лютого 2022 року Леонід звернувся у соцмережах до українців: «Якщо всі втечуть і евакуюються, то хто буде захищати Україну й Київ? Зупиніться і ставайте до оборони!! Хто як може!! Дізнавайтеся, чим Ви можете бути корисними!! Дізнавайтеся адреси місцевої Територіальної Оборони. І не панікуйте!!».

Того ж дня Леонід вступив до лав місцевої ТрО й став на захист Києва. Боронив рідні землі від російських окупантів у складі 242-го окремого батальйону 241-ї окремої бригади територіальної оборони ЗСУ. Після визволення Київщини брав участь у боях на Харківщині й Донеччині. Був нагороджений медаллю «За військову службу Україні».

У жовтні 2024-го пройшов навчання у Військовій академії і виконав програму курсу підвищення кваліфікації. Отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта. Наступний виїзд на фронт відбувся на посаді командира взводу.

Побратими розповідають, що для Леоніда не існувало підлеглих, в його очах усі були рівними, заслуговували на повагу, розуміння та гідне ставлення. Леонід вірив у майбутнє України і казав: «Я дуже сильно надіюсь, що після війни тут щось таке прокинеться у цих людях, що досі не прокинулося»

28 грудня 2024 року група у складі чотирьох військовослужбовців під командуванням Леоніда при заході на позицію неподалік села Времівка Донецької області потрапила під щільний обстріл РСЗВ, внаслідок якого троє побратимів отримали тяжкі поранення. Леонід затягнув їх в укриття, надав першу допомогу й тим самим врятував їм життя. Після успішної евакуації поранених захисників прийняв рішення залишитися один на позиції, налагодив взаємодію із суміжними підрозділами і майже три доби обороняв її, даючи відсіч ворогу й постійно інформуючи про ситуацію на відповідному відтинку.

30 грудня близько 18.00 внаслідок декількох скидів був тяжко поранений. Одночасно на дистанційно встановленій ворогом міні підірвався автомобіль, що повинен був його забрати. Леонід надав собі першу допомогу, а по рації надав пораненому водію автівки кваліфіковані поради щодо зупинки кровотечі. Після евакуації з поля бою в стабілізаційному пункті лікарі боролись за життя захисника, проте врятувати його не вдалося і о 22.15 серце Леоніда зупинилось.

«Леонід був душею взводу, потім – роти і батальйону. Про таких як він кажуть: «Людина з великої літери», – написав побратим Іван на псевдо Борода.

«У житті кожного є люди, які залишають за собою незабутній слід. Для мене Леонід Розмаїтий став одним із таких людей. Про нього можна нескінченно довго говорити, підбираючи найкращі слова. Він був чесним, добрим, відважним, справедливим, неймовірно обізнаним, вірним своїм принципам, незламним у своїх переконаннях, завжди готовим допомогти. Світ втратив надзвичайно світлу Людину», – такими словами вшанував пам’ять захисника побратим Олексій на псевдо Aleks.

«Всі хто, знав Леоніда, підтвердять ці слова та доповнять їх власними світлими спогадами про Людину, яка назавжди залишила слід розмаїття у їхніх серцях», – додали його друзі.

Поховали офіцера на Лісовому кладовищі столиці.

У нього залишились мама, сестра, друзі, побратими і посестри.