49-річний штаб-сержант Леонід Люшенко на псевдо Дядя Льоня помер у шпиталі 7 жовтня 2023 року внаслідок поранення, яке отримав при виконанні бойового завдання біля села Зелене на Миколаївщині. Тоді на позицію прилетіла ворожа балістична ракета.

Леонід народився в селі Мигія Миколаївської області. З 1999 року жив у Одеській області – в селищі Великодолинське. Кар'єру військового розпочав ще з 17 років. З 1992-го проходив строкову службу в НГУ, де у день свого 18-річчя здавав «марш-кидок». Це запам'яталось йому на все життя. Служба тривала до 1994 року. А далі пішов до Внутрішніх військ МВС України, де працював у 1995-1999 роках. У 2000-му перевівся до 160-ї зенітної ракетної бригади, де прослужив до загибелі. Виконував бойові завдання на території ООС.

Вільний від служби час Леонід завжди проводив із сім'єю. Навіть мав татуювання – «Сім'я понад усе».

Дуже любив дізнаватись і вчитись чомусь новому. «Робота на роботі, дім – це дім», – так завжди казав. Любив робити щось своїми руками. Його відпочинок – це завжди чимось займатись, бути у русі, щось майструвати, лагодити, малювати, допомагати. У рідних збереглися пам'ятні речі, зроблені його руками. Також займався спортом та підтримував себе у хорошій фізичній формі. Любив подорожувати на власному авто. Завжди думав залишити щось після себе. Посадив дерева, одне з яких – яворина. Бажав, щоб дивилися на це дерево і згадували про нього. Мріяв про онуків та мирне життя.

Та повномасштабна війна змінила життя родини і самого чоловіка. Леонід продовжував бути вірним присязі та відповідально виконував бойові завдання на передовій. Він обіймав посаду техніка С-300.

За понад 30 років безперервної служби Леонід неодноразово отримував нагороди, подяки та грамоти. Серед них: медалі «15 років Збройним силам України», «20 років сумлінної служби», «Ветеран Служби», «Операція Об'єднаних сил. За звитягу та вірність», нагрудний знак «Ветеран Війни». Посмертно був нагороджений орденом «За мужність ІІІ ступеня» та нагрудним знаком «Комбатанський хрест».

«Справжній патріот України. По життю був дуже відповідальним, працьовитим та дисциплінованим. Все своє усвідомлене життя військовий. Надійна опора та підтримка для сім'ї, близьких, друзів. Завжди чуйна, добра та світла людина. Найкращий чоловік та батько», – таким описує загиблого його старша донька Іванна.

Поховали військового в селищі Великодолинське Одеської області.

У Леоніда залишились дружина Ганна, доньки Іванна та Лідія.

До річниці загибелі героя вийшов фільм памʼяті Леоніда Люшенка.