top of page
 Леонід Хелемський

Леонід Хелемський

6 липня 2023 року

Головний сержант Леонід Хелемський, позивний Гіря, загинув 6 липня 2023 року в бою з окупантами поблизу села Кліщіївка на Бахмутському напрямку Донеччини. Ціною свого життя врятував побратимів, а сам отримав смертельну вибухову травму. Воїну назавжди 44.

Леонід народився і жив у Києві. Закінчив Державний університет інформаційно-комунікаційних технологій за спеціальністю «Інформаційні мережі зв'язку», здобув кваліфікацію наукового співробітника, викладача ВНЗ, інженера в галузі електроніки та телекомунікацій. Працював у різних компаніях, зокрема, в «Укртелекомі». Останнє місце роботи було в ТЦ «Блокбастер», де чоловік був головним інженером зв'язку. У вільний час займався спортом.

У 2015-2019 роках Леонід брав участь в АТО/ООС в Донецькій і Луганській областях у складі розвідувального взводу десантно-штурмового батальйону 79-ої окремої десантно-штурмової бригади. Протягом служби неодноразово був нагороджений за добросовісне виконання службових обов'язків.

24 лютого 2022 року чоловік повернувся до війська. Цього разу боронив рідну країну в складі 129-го батальйону 112-ої окремої бригади територіальної оборони ЗСУ.

«Мій чоловік був, є і завжди буде Героєм. Для нього війна почалася ще в 2014 році. Мав поранення, контузію, але завжди повертався в стрій. Його нічого не зупиняло, оскільки він вважав своїм обов'язком захищати Україну і показувати приклад для наших синів. Я дякую йому за 18 років нашого подружнього життя!» – розповіла Наталія Хелемська.

Поховали воїна на Алеї Слави Лісового кладовища у Києві.

Вдома на Леоніда чекали дружина та двоє синів.

Розкажіть про цю історію іншим

Ми хочемо жити в країні, яка пам'ятає. Кожен донат на армію зараз допомагає зберегти свободу і незалежність нашої країни. Кожен донат на пам'ять допоможе нам зберегти пам'ять про ціну цієї свободи.

Інші загиблі

Кліщіївка, Донецька область

Допоможіть зберегти пам'ять кожного та кожної, чиє життя обірвалося через війну росії проти України. Заповніть форму з даними про загиблих:

bottom of page