Життя 33-річного Кирила Манька відібрала російська армія. Він загинув зі своєю сім’єю 13 березня 2022 року в Чернігові. Того ранку російські військові здійснили авіаналіт на місто, бомби влучили в гуртожиток у мікрорайоні ЗАЗ, де на восьмому поверсі жила родина.

«Тут страшне робилося: все горіло, нас обстрілювали з усіх видів зброї. Не було ні світла, ні тепла. Діти з онуками ночували в підвалі. Але там дуже холодно було, всі змерзли. Зранку вони тільки піднялися в свою кімнату, як стався авіаналіт. Вони загинули всі разом. Тіла дістали лише наступного дня», – розповіла Валентина Манько, мама Кирила.

Понад два тижні пані Валентина не мала змоги поховати загиблих належним чином – домовин не було. Ховати найрідніших у братській могилі в мішках вона не хотіла. Родичка допомогла їй знайти домовини, священника і загиблих поховали під обстрілами 31 березня 2022 року.

Кирило народився у Чернігові. Навчався в училищі на теслю. Служив строкову службу в армії.

Звільнився у запас у званні старшого сержанта. У 2014 році був мобілізований до війська. З 2015-го служив півтора роки у розвідці 128-ої окремої гірсько-штурмової бригади. Брав участь у боях на Луганщині, отримав поранення. У 2017-му звільнився зі служби. Того ж року одружився з Тетяною, яка виховувала доньку від першого шлюбу.

«За рік народилися двійнята – наші сонечка Мілана і Матвійчик. Скільки в мене забрала ця війна, не передати словами», – сказала Валентина Манько.

Кирило багато працював, переважно на будівництві. Разом із дружиною оформили кредит на квартиру. Та пожити у власному житлі не встигли.

Після трагедії батько Кирила отримав важкий розлад здоров’я, має інвалідність першої групи.

У Кирила Манька залишилися батьки, донька від першого шлюбу і брат.