31-річний старший лейтенант Костянтин Мочульський, позивний Фінт, загинув 5 вересня 2022 року під час виконання бойового завдання під Кураховим на Донеччині. Офіцер разом із побратимами потрапив під ворожий ракетний обстріл.

Костянтин народився у селі Малаківщина Хмельницької області. У 2013 році закінчив Одеську національну академію зв’язку імені Олександра Попова. Там навчався на військовій кафедрі, отримав звання молодшого лейтенанта запасу. Працював у міжнародній ІТ-компанії VAIMO. Близько 5 років жив у Польщі. Коли повернувся в Україну, оселився у Києві. З дитинства захоплювався футболом. Потім займався боксом. Любив активний відпочинок і подорожі. Побував майже в усіх містах України. Відвідав Італію, Чехію, Німеччину, Португалію, Велику Британію, Болгарію, Естонію, Польщу. Мріяв після війни орендувати машину і на місяць-два відправитися у подорож Європою.

Під час повномасштабного російського вторгнення Костянтин приєднався до лав 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша. Був заступником командира підрозділу, згодом став командиром взводу зв’язку. З березня разом із побратимами виконував бойові завдання на Донеччині.

«Костя любив життя та нові враження. У нього все було розплановано на місяць уперед: концерти, театри, футбольні матчі на стадіоні «Олімпійський», бокс, хокей, подорожі, поїздки. Він мав багато друзів у різних містах і країнах, і йому завжди вистачало часу на всіх. А ще він дуже любив і цінував своїх рідних. Завжди був із ними на Різдво і Великдень. Мріяв створити власну сім'ю. Костя дуже любив нашу Україну. Завжди пишався тим, що українець», – розповіла сестра загиблого Альона.

«На момент повномасштабного російського вторгнення Костя був у відрядженні в Лондоні. Міг би залишитися там на законних підставах. Але вже на початку березня, закінчивши роботу, він повернувся в Україну. І за кілька днів пішов до військкомату добровольцем. За шість місяців служби завдяки соціальним мережам Костя та його побратими із відділення зв'язку зібрали 1 мільйон 800 тисяч гривень на матеріальне забезпечення своєї бригади. Побратими розповідають про Костянтина як про справжнього лідера, хороброго та сміливого командира, який надихав. Він неодноразово сам виїжджав на небезпечні завдання, хоча міг просто віддати наказ. Гідний син своєї країни, достойний найвищих нагород. На жаль, тепер посмертно», – додала Альона.

Поховали захисника на Алеї Слави Хмельницького міського кладовища.

У Костянтина залишилися батьки і сестра.